Чіткого визначення поняття «особисте немайнове право» в Цивільному кодексі Україні (далі – ЦК України) не міститься. Однак відповідно до ч.1 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Тобто це означає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі незалежно від її обсягу правоздатності чи дієздатності.
Аналізуючи частини статті 269 ЦК України, можна виділити основні ознаки особистих немайнових прав, зокрема:
- відсутність економічного змісту (ч. 2 ст. 269 ЦК України): фактично неможливо встановити їх вартість у грошовому еквіваленті, на відмінну від особистих майнових прав;
- тісний зв’язок цих прав з фізичною особою (ч. 3 ст. 269 ЦК України): тісніть такого зв’язку обумовлюється тим, що дані права не можуть бути відчуженні в добровільному чи примусовому порядку чи в якийсь інший спосіб;
- довічне володіння цими правами (ч. 4 ст. 269 ЦК України): особисті немайнові права належать фізичній особі від народження, або іншого моменту, що прямо передбачений законом (ст. 292 ЦК України), і до моменту смерті.
Особисті немайнові правовідносини подружжя — це врегульовані нормами сімейного права відносини стосовно особистих немайнових прав та інтересів осіб, які перебувають у шлюбі.
Сімейним кодексом України (далі – СК України) закріплено, що до особистих немайнових прав подружжя належать право на материнство та право на батьківство.
Виходячи з положень ЦК України та СК України, право на материнство та право на батьківство подружжя характеризується основними ознаками особистих немайнових прав, що перелічені вище.
Однак, всупереч законодавчо закріпленим ознакам особистих немайнових прав, право на материнство (право на батьківство) важко врегульовувати в правових межах. Адже, доречно зазначила І. Севрюкова, що «практично всі особисті немайнові права в сімейному праві дуже важко визначити, оскільки в більшості вони регулюються нормами моралі, а право лише визначає їх межі». Це, в свою чергу, пояснюється тим, що неможливо регулювати нормами права відносити любові, довіри, поваги.[1, с. 108]
Слід звернути особливу увагу на те, право на материнство (батьківство) як особисте немайнове право подружжя закріплене першим у переліку особистих немайнових прав та обов’язків подружжя. Однак визначення материнства та батьківство не має.
Згідно з ч. 1 ст. 49 СК України дружина має право на материнство. У юридичній літературі право на материнство визначається як таке, що охороняється законом право дружини на створення їй у сім’ї умов для збереження її здоров’я та народження здорової дитини та для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов’язків. В той час під поняттям «материнства» юридичні науковці розуміють забезпечену законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію (народжувати дітей), належним чином утримувати їх та виховувати в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини».
Відповідно до ч.1 ст. 50 СК України чоловік має право на батьківство. Право на батьківство визначається як таке, що охороняється законом право чоловіка стати батьком та виховувати дітей у сім’ї. Батьківство розглядають як факт походження дитини від певного чоловіка, юридично посвідчений записом у держаних органах реєстрації актів цивільного стану про народження.
Однак, на мою думку, право на батьківство не повинно розглядатися в такому обмеженні, як суто посвідчений запис про народження дитини у відповідних державних органах. Адже батько дитини, як і мати, має право брати участь у її вихованні та утриманні.
Варто додати, що, розглядаючи права на материнство та батьківство у подружжя, відповідно до положення ч. 2 ст. 54 СК України усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Тобто дружина і чоловік, здійснюючи своє особисте немайнове право на материнство та батьківство, обмежені відповідним правом один одного. Адже питання щодо того чи мати їм дитину чи ні, повинно вирішуватися спільно.[3, с. 97]
В сучасному суспільному світі право на материнство (батьківство) подружжя має дві основні складові:
1) біологічна складова (репродуктивна), що полягає у праві кожного з подружжя вирішувати питання щодо зачаття дитини;
2) соціальна складова, що забезпечує виховання та утримання дитини.
Слід зауважити, що біологічна складова дружини є більш ширшою, ніж чоловіка, оскільки вирішення питання щодо штучного переривання вагітності або прийняття рішення стосовно народження дитини здійснюється нею самостійно, що підтверджується ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про основи законодавства України про охорону здоров’я»: операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки у закладах охорони здоров'я при вагітності строком не більше 12 тижнів.
Хочу додати, що існує деяка невідповідність норм ЦК України та СК України. За положеннями ЦК України особисті немайнові права фізичної особи виникають з моменту її народження і діють довічно. А СК України передбачає особисте немайнове право подружжя на материнство (батьківство).
За людською природою, жінка з моменту народження ще не здатна зачати, виносити, народити дитину, вигодувати її. Це означає, що підстава виникнення права на материнство (батьківство) виникає з моменту досягнення нею репродуктивної зрілості, так як і здатність чоловіків запліднювати яйцеклітину, тобто досягнення чоловіком і жінкою статевої зрілості.
Отже, право на материнство, батьківство можна визначити як особисте немайнове право, яке виникає з моменту здійснення жінкою та чоловіком їх репродуктивної функції з моменту досягнення ними статевої зрілості та є забезпеченими законом можливостями самостійно вирішувати питання, мати чи не мати дитину, вимагати від усіх та кожного поведінки, яка сприятиме здійсненню цього права, звертатися за захистом своїх прав від протиправних посягань інших осіб способами, встановленими чинним законодавством.
Література:
1. Севрюкова І.Ф. Деякі проблеми виокремлення особистих немайнових прав та майнових прав дитини в сімейному законодавстві // Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України. Матеріали круглого столу, м. Київ, - Х.: Ксилон, 2007, - 212 с.
2. Сімейний кодекс України, веб-ресурс http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/paran255#n255.
3. Цивільний кодекс України, веб-ресурс http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page.
4. О.В. Ієвіня. Право на материнство та батьківство як особисті немайнові права подружжя //Університетські наукові записки, 2015, №2 (38), - с. 97-100.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
