Зазвичай, у нашому суспільстві прийнято оцінювати речі, явища, людей тощо порівнюючи їх із чимось схожим, до того, що мають інші. Ми порівнюємо своє із тим, що є чи то у брата, чи подруги, чи сусіда, чи «більше добро» в сусідній області. І неодмінно ми оцінюємо держави-сусіди, їхній рівень розвитку та благополуччя як в енну кількість вищий аніж той, що є у нас. Дана оцінка останнього є виправдано реальними показниками.
Та не слід забувати, що усі прогресивні здобутки мають свою історію із докладеними зусиллями, падіннями та успіхами.
Суд присяжних як інститут сьогодні уже має чіткі форми побудови та функціонування у різних державах. І попри це як науковці, так і практики визнають, що він потребує подальшого удосконалення, яке би змогло адаптувати його до національних традицій (у випадках держав, де цей інститут є нововведенням) та сучасних викликів.
Із часу його становлення до сьогодення в науці прийнято виокремлювати ключові періоди розвитку та певні моделі побудови.
Світова історія знає три базових періоди, що характерні для творення цього інституту та відповідні періодам моделі.
А саме, виокремлюють:
1.Період зародження (виникнення в Античні часи; становить античну модель побудови).
2. Суд присяжних епохи середньовіччя (перехідна модель).
3. Період встановлення суду присяжних в класичному розумінні (класична модель).
Історично побудова праобразу сучасного розуміння суду присяжних сягає стародавніх часів. ЇЇ започаткування можна ототожнювати із так званою Античною демократією та впровадженням реформам Солона (архонт, 594 р. до нашої ери). Одним із елементів у його реформуванні стало впровадження нових органів державної влади. Тобто, Раду чотирьохсот та суд присяжних. Суд присяжних вважався найбільшим виявом відкритості державної влади часів Афінської демократії правління Солона. Саме цей елемент, введений під час реформування став найбільш демократичним здобутком даного періоду. Представниками суду присяжних могли стати навіть найбідніші із народу. Влада створила для неможливості підкупу присяжних (він налічував 501 особу) [1].
У наступному періоді (перехідна середньовічна модель) виокремлюються англійці та французи, адже саме на теренах їх держав формується прототип сучасного інституту присяжних. Сучасні науковці в більшості віддають першість у побудові цього інституту саме англійцям. Та існують непоодинокі твердження, що обстоюють право французів зватись «зачинателями» інституту суду присяжних. Об’єднуюча риса французького та англійського типу являє собою безпосередню участь громадськості у вирішенні спірного питання.
Розглядаючи Францію варто зазначити, що суд присяжних дещо по- іншому найменувався. Ідентична його назва того періоду являла інститут журата (клятвені завірення).
Суть та основні риси:
1) кількість – 12 чоловіків;
2) припускалось, що вони можуть знати «події» справи;
3) спершу у справі вони виступали свідками, згодом (після клятви) приступали до вирішення справи по суті;
4) у судовому процесі: 1) журата виносили вердикт у справі; 2) на основі цього вердикту судді ухвалювали рішення по справі.
5) усі приватні справи належали до розгляду за участі журат.
Інститут суду присяжних у Англії характеризувався таким як:
1) Присяга очищення, що стосувалася питання вини обвинуваченого. Було два способи довести свою невинуватість. Перший полягав у тому, щоб обвинувачений зміг знайти дванадцять осіб, які могли б давши клятву підтвердити його невинуватість. Другий визначався «судом божим» (тобто, ордаліями).
2) Присяжні теж як і у Франції могли поєднувати роль і присяжного, і свідка по справі.
Судді, що здійснювали судову владу на постійній основі працювали в тісній співпраці із тимчасово залученими суддями із громадськості. Цей факт є спільним для функціонування суду присяжних як у Англії, так і у Франції. Традиція діяльності даного інституту у Франції була упущена. В той же час, в Англії вона була безперервна й інститут суду присяжних функціонує й сьогодні. В Англії було створено структуру суду присяжних. А саме, так зване велике журі (23 особи) та мале журі (12 осіб). Велике журі складалось із представників графства. Мале журі складали особи, що були більш дотичні (жили поблизу) до місця злочину або особи обвинуваченого (були із ним представниками однієї сотні.
У Англії в подальшому суд присяжних поширив дію на: 1) Цивільне судочинство. 2) Кримінальне судочинство. 3) На них покладено обов’язок у випадках відсутності обвинувача розпочинати розслідування справи у інтересах короля.
Найбільше схожості до сучасного виду інститут суд присяжних набув у період формування та функціонування класичної моделі.
Насамперед, Велика Хартія Вольностей позбавила народ від певних страждань пов’язаних із сваволею влади. Позитивні рушії цього нормативно- правового акту відобразились й у інституті суду присяжних. Наприклад, у статтях 38 та 39 цього документу зазначено, чиновники корони чинити зумисні дії щодо свободи вільної людини та її майна. Притягнути особу до відповідальності можна не інакше як на підставі закону та доведених обвинувачень й за законним вироком рівних особі громадян.
Інші зміни та нововведення, що прийшли в інститут суду присяжних у цей період:
1. Присяжні могли обиратись лише із лицарів графства (раніше обирались із сотень).
2. Вони мали урочисту присягу і карались за її недотримання.
3. Встановлено обов’язковість одностайності вердикту (навіть якщо один присяжний був іншої думки, рішення більшості не визнавалось).
4. Залишилась норма із минулих моделей про те, що присяжні приймають вердикт, на основі якого суддя виносить рішення.
5. Професійний суддя мав право роз’яснювати закон присяжним (проте, на практиці це розглядалось як можливість судді вплинути на вердикт присяжних).
6. У випадку, коли присяжні не дослухались до роз’яснень та настанов судді, вони карались штрафом або позбавленням волі (що згодом було скасовано).
7. Присяжні залишились досить необізнаними у правовому полі [2].
Література:
1. Афінська демократія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/1529052758613/pravo/afinska_demokratiya.
2. Суд присяжних як організаційна форма змагального кримінального судочинства [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.bestreferat.ru/referat-210794.html.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
