Висвітлено проблеми запобігання фіктивному підприємництву в Україні, а також запропоновано можливі шляхи їх вирішення.
Ключові слова: підприємницька діяльність, фіктивне підприємництво, заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання, шляхи удосконалення.
Постановка проблеми. Нині існуючий механізм протидії злочинності в Україні орієнтований переважно на кримінально-репресивні засоби й методи. Водночас орієнтація тільки на силові заходи боротьби зі злочинністю є непродуктивною і безперспективною. Такий підхід ще більше сприяє формуванню антисоціальної та злочинної поведінки, призводить до значних збоїв і неефективності функціонування судової та інших правових систем. Тому сьогодні слід акцентувати увагу на подоланні однобічності антикримінальної державної стратегії, «перекосів» у механізмах протидії злочинності [1, с. 16; 2, с. 148]. Запобігання злочинам є найгуманнішим засобом підтримки правопорядку, забезпечення безпеки охоронюваних законом цінностей. Здійснення його, разом із захистом суспільства від злочинних посягань, оберігає також нестійких членів суспільства від подальшого морального падіння, перешкоджаючи їм стати злочинцями, і тим самим позбавляє їх негативних наслідків кримінального покарання. Запобігання злочинам є найефективнішим засобом протидії злочинності як соціальному явищу, оскільки кримінально-правові заходи у вигляді покарання мають обмежений характер. Розуміння цього й зумовило цілий напрямок у діяльності правоохоронних органів. Запобігання злочинності – одне з основних завдань держави, то- му розгляд цього питання завжди викликає безперечний інтерес як серед фахівців, так і серед дослідників.
Аналіз публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. Варто зауважити, що в українській кримінологічній науці проблема запобігання злочинності досліджувалася у концептуальних працях таких на- уковців: В. В. Голіна, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, О. М. Костенко та ін. Механізм створення і подальшого ви- користання фіктивних підприємств невпинно удосконалюється, що потребує застосування адекватних засобів боротьби з фіктивним підприємництвом, ро- зробки відповідних рекомендацій. Метою статті є надання пропозицій щодо удосконалення запобігання фіктивному підприємництву в Україні.
Виклад основного матеріалу. Як відомо, під запобіганням злочинності розуміють діяльність, здійснювану державними органами і громадськістю, що повинна мати системний характер як за комплексом заходів, так і за ко- лом суб’єктів, які її здійснюють, спрямовану на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію чинників, що детермінують зло- чинність окремого виду та конкретного злочину.
Найбільш відповідає сутності такої діяльності термін “запобігання”, оскільки це правильний переклад терміна “предупреждение”, на що звернуто увагу і в Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття, схваленій членами Координаційного бюро з проблем кримінології Академії правових наук України [3]. Варто також зауважити, що запобігання злочинів є одним із завдань кримінального закону, що відображено у ст. 1 КК України.
Стосовно ж змісту цього поняття доречним є навести визначення запобігання злочинності, сформульоване О.М. Литваком. Зазначений автор визначає запобігання злочинності як сукупність різноманітних видів діяльності у державі, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення, нейтралізації або зменшення впливу негативних явищ та процесів на формування криміногенних рис особистості злочинця, що породжують зло- чинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки [4, с. 25].
Залежно від масштабів і мети застосування запобіжних заходів у кримінологічній літературі виділяють: цільові або спеціальні (спеціально- кримінологічні), що мають спеціальну мету запобігання злочинності; загальносоціальні, здійснення яких спрямовується на вирішення інших соціальних проблем, але побічно має ефект і щодо запобігання злочинності [5, с. 327].
Заходи зaгaльносоціaльного запобігання злочинам являють собою бaгaтоaспектну діяльність держaви й громaдськості, у процесі якої реaлізується aнтикриміногенний потенціaл суспільствa тa усіх його інститутів. Ним охоплюється утвердження бaзових суспільних цінностей, серед яких нaйвaжливішими є людинa, її прaвa і свободa, дотримaння демокрaтичних принципів держaвності, розбудовa громaдянського суспільствa, зміцнення прaвопорядку, підвищення дієвості влaди, досягнення у крaїні взaєморозуміння тa злaгоди.
Зaгaльносоціaльне запобігання фіктивному підприємництву визначається успішністю заходів економіко-правового, соціaльного організаційно-управлінського; інформаційного та морально-виховного характеру. Вирішення цих завдань створює передумови і для ефективної запобіжної діяльності в цілому.
Як зазначено вище, у структурі запобігання злочинності за цільовим призначенням виділяють спеціально-кримінологічне запобігання, що охоплює сукупність заходів, спеціально спрямованих на усунення причин злочинності чи конкретних злочинних посягань. Здійснення такої діяльності потребує застосування спеціальних методів і засобів та відрізняється від загальносоціального запобігання саме спеціальним призначенням і цілеспрямованістю.
За словами А.П. Закалюка, спеціально-кримінологічні заходи запобігання чинять вплив: а) не тільки після вчинення злочину, але частіше до нього; б) у сфері, яка лише частково регулюється правом; в) засобами, що мають виключно цільове запобіжне призначення; г) інколи паралельно із засобами згаданих вище різновидів, але частіше після них [5, с. 328].
В. В. Голінa розглядає цю діяльність як сукупність самостійних, aле внутрішньо пов’язaних і доповнюючих один одного нaпрямів боротьби зі злочинністю, змістом яких є діяльність держaвних оргaнів, громaдських оргaнізaцій і громaдян з протидії криміногенним явищaм і процесaм, a тaкож недопущення вчинення злочинів нa різних стaдіях злочинної поведінки. A тaкож визнaчaє суб’єктів спеціaльно-кримінологічного зaпобігaння злочинaм: зaконодaвчі оргaни, виконaвчо-розпорядчі, держaвні координуючі, прaвоохоронні тa прaвозaстосовні оргaни, оргaни держaвного, культурно-виховного і господaрського упрaвління, нaвчaльні, медичні оргaни й устaнови, релігійні, громaдські тa інші оргaнізaції, рухи, воєнізовaні формувaння, фонди, соціaльні групи, об’єднання батьків, сусідів, громaдян [6, с. 12].
Об’єктами запобіжного впливу є детермінуючі чинники, що зумовлюють існування економічної злочинності взагалі та фіктивного підприємництва зокрема, а також особи, які схильні до вчинення злочину цієї категорії, або які мають намір вчинити злочин або вже розпочали його вчинення.
Зважаючи на те, що економічні проблеми мають розв’язуватися структурами усіх рівнів управління, доцільно на базі існуючих структур створити окремий орган, якій був би спроможним координувати цю діяльність у рамках єдиної стратегії. Відтак, заслуговує на увагу висловлена у науковій літературі думка про доцільність створення з цією метою Координаційного комі- тету (управління) із запобігання економічній злочинності при Кабінеті Міністрів України [7; 8]. У багатьох західних країнах створено подібні органи. Вони систематично аналізують стан справ у цій сфері боротьби зі злочинністю і дають належні рекомендації урядовим структурам.
Основними формами координації мають бути: а) засідання Координаційного комітету із запобігання економічній злочинності при Кабінеті Міністрів України, а також наради працівників правоохоронних органів на міському, районному, міжрайонному рівні; б) обмін інформацією з питань протидії економічної злочинності; в) спільні виїзди в регіони для проведення узгоджених дій для надання практичної допомоги місцевим правоохоронним органам у протидії економічної злочинності; г) створення слідчо-оперативних груп для розслідування економічних злочинів, учинених організованими формуваннями; ґ) взаємне використання можливостей для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів з викриття економічних злочинів, проведення семінарів, конференцій, спрямованих на підвищення власного фахового рівня; д) спільні цільові заходи для виявлення і припинення економічних злочинів; е) виявлення та нейтралізвція детермінуючих їх чинників; є) розробка операцій та видання спільних наказів, вказівок, підготовка різноманітних інформаційних листів, методичних рекомендацій та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються протидії та запобігання економічної злочинності.
Щодо діяльності спеціалізованих суб'єктів запобігання фіктивному підприємництву та економічній злочинності у цілому варто зауважити, що перспективним напрямом у цій сфері має бути створення єдиного центрального органу виконавчої влади, відповідального за запобігання та розслідування усіх видів економічних правопорушень і здійснення фінансового контролю. Як засвідчили результати дослідження, одним із детермінуючих фіктивне підприємництво чинників організаційно-управлінського характеру є неефективність у розподілі запобіжних функцій між органами державної влади.
Відтак, з метою усунення зазначених недоліків, потреби в ефективному та оперативному реагуванні на усі економічні правопорушення, а також з урахуванням міжнародного досвіду у цій сфері (Guardia di Finanza в Італії, Finanzpolizei в Австрії, Garda Financiară у Румунії) вважаємо за доцільне створити фінансову поліцію, як центральний орган виконавчої влади, що формує і реалізує державну політику у сфері запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями та здійснення державного фінансового контролю. Певні кроки у цьому напрямку були зроблені українською владою. Так, Кабінетом Міністрів України був підготовлений проект Закону України «Про основи запобігання та боротьби з економічними правопорушеннями і здійснення фінансового контролю».
Отже, прийняття закону щодо можливості функціонування такого органу дало б можливість: імплементувати у вітчизняне законодавство європейську модель органів, що поєднують у собі контрольно-перевірочні функції з функціями досудового розслідування у сфері запобігання економічній злочинності; усунути розгалужену та неефективну систему правоохоронних та контролюючих органів у цій сфері; організувати належну взаємодію суб'єктів запобігання фіктивному підприємництву та економічній злочинності у цілому; оперативно реагувати на виникнення або загрозу виникнення економічних правопорушень та сприяти невідворотності покарання для осіб, що їх скоюють; раціонально використовувати фінансові ресурси за рахунок ліквідації органів та їх підрозділів, що здійснюють дублюючі функції у цій сфері.
Література:
1. Даньшин И. Н. Состояние должностных преступлений в сфере хозяйственной деятельности и система мер по их предупреждению / И. Н. Даньшин // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарчої діяльності : матеріали наук.-практ. семінару (Харків, 9 листоп. 2004 р.). – X., 2005. – С. 15–18.
2. Погорецький М. А. Питання запобігання службовим злочинам у сфері господарчої діяльності оперативно-розшуковими заходами / М. А. Погорецький // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарчої діяльності : матеріали наук.-практ. семінару (Харків, 9 листоп. 2004 р.). – X. ; К., 2005. – С. 147–149.
3. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття //Інформаційний бюлетень координаційного бюро з проблем кримінології АпнУ. – № 5. –К., 2002.
4. Литвак О. Теоретичні проблеми запобігання злочинам / О. Литвак // Вісник прокуратури. – 2015. – 2015. – № 4 (166). – С. 23–31.
5. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К., 2007. − Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. 250 Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ – 2007. − 424 с.
6. Голинa В. В. Специaльно-криминологическое предупреждение преступлений (теория и прaктикa) : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.08 / Голинa В. В. – Х., 1994.
7. Білоус В. Т. Координація боротьби з економічною злочинністю : монографія / В. Т. Білоус. – Ірпінь, 2002.
8. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 / Кальман О.Г. – Х., 2004.
|