У сучасний період розвитку людства широкий розвиток отримує дискусія з питання про співвідношення двох основних міжнародних принципів. З одного боку, принцип самовизначення народів, з іншого - принципу територіальної цілісності держав і непорушності кордонів.
У різні часи до аналізу окремих аспектів даної проблеми у своїх роботах зверталися такі вчені: М. Померанс, Ю. Г. Барсегов, В. Кочарян, К.А. Бекяшев, Е.Г. Моїсеєв, И.И. Лукашук, В.И. Кузнєцов, Б.Р. Тузмухамєдов та ряд інших.
У зв'язку з цим постає найважливіше питання про право народу на самовизначення, і як дане право співвідноситься з іншим міжнародним принципом про єдність і територіальну цілісність держави.
Зазначена проблема одна з найбільш спірних в світовій політиці, тому необхідно розуміти співвідношення принципу самовизначення народів і територіальної цілісності.
Принцип самовизначення народів - один із загальновизнаних принципів міжнародного права, п. 2, ст. 1 Статуту ООН говорить про те, що мета ООН - це розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів [1].
Суть даного принципу розкривалася в таких документах, як «Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 1960 р.», «Пакті про права людини 1966 р.», «Декларації про принципи міжнародного права 1970 р.» Згідно з декларації 1960 р. кожен народ має право на самовизначення, народ може сам встановлювати свій політичний статус, здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток [2].
Сутність даного принципу була уточнена в "Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй" 24 жовтня 1970 р. Дана декларація говорить про те, що "Генеральна асамблея переконана в тому, що ефективне застосування даного принципу, необхідно для розвитку дружніх відносин між державами" [3].
Дана декларація, розкриваючи сутність даного принципу, говорить про те, що "всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток". Кожна держава зобов'язана сприяти за допомогою спільних і індивідуальних дій здійсненню цього принципу. Головними цілями даного принципу є: встановлення дружніх відносин між державами і визнання кінця епохи колоніалізму. Головною формою вираження права на самовизначення є створення суверенної і незалежної держави, вільне приєднання до незалежної держави або об'єднання з ним, або встановлення будь-якого іншого політичного статусу. При цьому кожна держава зобов'язана дати своїм народам таке право.
Дуже важливим доповненням даної декларації є те, що даний принцип не може застосовуватися, як підстава для втручання в справи суверенної і незалежної держави, яке має уряд, що представляє незалежно від раси, віросповідання чи кольору шкіри весь народ, що проживає на даній території.
Принцип непорушності кордонів статутом ООН не називається. Він був сформульований в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі в 1975 р. так «держави-учасники розглядають як непорушні всі кордони один одного, так і кордони всіх держав у Європі, і тому вони будуть утримуватися зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони. Вони будуть, відповідно, утримуватися також від будь-яких вимог або дій, спрямованих на захоплення і узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасника «[4].
Ключовим словом є «посягання» і воно пояснюється вченими, як односторонні дії або вимоги, спрямовані на зміну положення лінії кордону, її юридичного оформлення або фактичного положення лінії кордону на місцевості [5, с. 154] .
Визнання даного принципу означає відмову від будь-яких територіальних претензій, тобто, держави будуть утримуватися від будь-яких вимог або дій, спрямованих на захоплення або узурпацію частини або всієї території будь-якої держави-учасника. Тим самим даний принцип доповнює принцип територіальної цілісності (недоторканності) в міжнародному праві, який говорить про необхідність визнання внутрішнього національної єдності будь-якої держави і невтручання в її особисті справи.
Дані факти свідчать про те, що юридично дані принципи не суперечать один одному. Але фактичний стан справ говорить про те, що принцип самовизначення народів може використовуватися як лазівка для зміни кордонів держав.
Міжнародне право говорить, що ніхто не має права втручатися у внутрішні справи держав, а також ніхто не має права втручатися у внутрішні справи народів цих держав. Також визнається непорушність кордонів, тобто кордони 1975 р., в Європі повинні бути незмінними. Однак, так як міжнародне право - це норми і положення, які приймаються в основному державами, то і змінюватися вони можуть відповідно до змін міжнародної політичної кон'юнктури. Відповідно до цього, для того, щоб принципи міжнародного права дотримувалися, необхідний, в першу чергу, баланс сил.
Отже, принципи самовизначення народів і непорушності кордонів юридичного протиріччя не мають. Однак, так як, в міжнародному праві велику роль відіграє баланс сил, то і з моменту його порушення один принцип (самовизначення) став використовуватися для квазілегальної зміни кордонів. Це в свою чергу стало порушувати принцип непорушності кордонів. І для того, щоб застосування даних принципів повернути в легальну площину необхідно створення як мінімум двох, а бажано й більше центрів сили в світі.
Література:
1. Статут ООН [Електронний ресурс] // Організація об'єднаних націй [сайт]. URL: http://www.un.org/ru/sections/un-charter/introductory-note/index.html.
2. Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам [Електронний ресурс] // Організація об'єднаних націй [сайт]. URL: HTTP: //www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/colonial.shtml.
3. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй [Електронний ресурс] // Організація об'єднаних націй [сайт]. URL: HTTP: //www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/intlaw_principls.
4. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі [Електронний ресурс] // Техексперт [сайт]. URL: http://docs.cntd.ru/document/1901862.
5. Волова Л.І. Принципи територіальної цілісності держав і непорушності кордонів // Правознавство. - 1984. - №1. - С. 307.
___________________________
Науковий керівник: Білоус Олена Юріївна, кандидат юридичних наук, доцент, Донецький національний університет імені Василя Стуса
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
