В науці адміністративного права питанню дослідження принципів як правило пов’язано із організацією і функціонуванням суб’єктів публічної адміністрації. Дослідження принципів діяльності господарських судів, які є правовим регулятором їх діяльності й повинні відповідати кращим європейським та світовим стандартам, представниками науки адміністративного право не приділяється увага. На нашу думку це було пов’язано із таким фактом, що ні в Законі «Про судоустрій України» 2002 р., а також Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р., принципи судочинства не було включено до норм вказаних законів, на відміну Закону «Про судоустрій і статус суддів» 2016 р. Питання, які віднесені до завдань та основних засад господарського судочинства на даний час є одними із найбільш актуальних і потребують детального дослідження. За сучасних умов, в рамках дослідження адміністративно-правового статусу господарських судів, важливого значення набуває предметний розгляд встановлених законом принципів діяльності судів.
Результати опитувань громадської думки впродовж останніх років з часу початку демократичних перетворень в Україні свідчать, що діяльність судової системи залишається в центрі гострих громадських дискусій, в яких постійно фігурує тема ефективності, якості судового розгляду справ та підходів до проведення судової реформи. Одним із суттєвих недоліків, на які неодноразово наголошували як міжнародні, так і українські фахівці в сфері права, є лише часткова відповідність принципів організації та функціонування судової влади України сучасним міжнародним стандартам, розробленим з метою забезпечення прозорості, підзвітності та безсторонності судочинства. На тлі суспільно-політичних перетворень, що відбулися в Україні останнім часом, та з урахуванням обраного народом України курсу на інтеграцію до європейської спільноти, це питання набуває все більшої актуальності [1, с. 15].
Нормативно-регулятивний характер принципів права вбачається у тому, що принципи, зафіксовані у праві, набувають значення загальних правил поведінки, які мають загальнообов’язковий, владний характер. При цьому, такий характер стає притаманним як безпосередньо нормам-принципам, так і принципам, які виводяться з норм. Під об’єктивною зумовленістю принципів права слід розуміти їх відповідність характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, які відбуваються в суспільстві [2, с. 42].
Разом із тим принципи права можуть відображати й певну галузь. З точки зору юридичної науки принципи права – це основні засади, які закріплені в правових нормах і відображають закономірності розвитку відносин суспільства, а також розкривають та відображають закономірності певної галузі права. У них розкриваються особливості певної галузі права, які зумовлюють її галузеву суть і відображаються в галузевих принципах права [3, с. 84].
Основні засади (принципи) господарського судочинства визначені в ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК), однак ми вважаємо, що в сьогоднішніх економічних реаліях, важливим принципом господарського судочинства, який повинен бути впроваджений в норми ст. 2 ГПК, який буде відповідати запропонованим Рекомендаціям № R (93) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам про ефективний доступ до закону і правосуддя для найбідніших верств населення, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи на 484 засіданні заступників міністрів 8 січня 1993 р., в яких Комітет Міністрів у відповідності з положеннями статті 15(b) Статуту Ради Європи, нагадує, що згідно з Європейською конвенцією з прав людини держави-учасниці заявили про свою прихильність правам людини і основоположним свободам, зобов’язані cприяти ефективному доступу найбідніших верств населення до судів.
Слід підкреслити, що в Україні діє Закон «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р. Однак, до недоліків норм цього Закону слід віднести те, що в жодній нормі ст. 14 «Суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу», мова не йде щодо осіб, яким необхідна правова допомога у господарській справі.
Із наведеного вбачаємо, що норми вказаного Закону входять у протиріччя із міжнародними правовими актами, в яких вказується про право особи на безоплатну первинну правову допомогу в господарських справах. Дослідження вказаних в ст. 2 ГПК принципів господарського судочинства, свідчить про їх актуальність та необхідність у регулюванні суспільних відносин, а також їхудосконалення.
Розглянувши наукові підходи та нормативно-правові акти до розуміння права безоплатну правову допомогу в господарських справах, ми приходимо до висновку, що принцип доступу до правосуддя та правову допомогу, повинен бути включений до частина третьої ст. 2 ГПК. На користь нашої пропозиції свідчать і норми ст. 15 ГПК, відповідно до якого учасники справи мають право користуватися безоплатною правничою допомогою.
З цією метою пропонуємо внести зміни в частину третю статтю 2 «Завдання та основні засади господарського судочинства» Господарського процесуального кодексу України, таким змістом:
«принцип доступу до правосуддя та правову допомогу».
Ми вважаємо, що запропонований нами принцип, поряд з іншими принципами буде одним із основних принципів господарського судочинства.
Література:
1. Європейські та міжнародні стандарти у сфері судочинства, Київ, 2015. 708 с.
2. Колодій А. М. Принципи права: генеза, поняття, класифікація та реалізація/
А. М. Колодій // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 42– 46 с.
3. Світличний О.П. Адміністративні правовідносини у сфері земельних ресурсів України: проблеми теорії та практики правозастосування: Монографія/
О.П. Світличний. – Донецьк: Державне видавництво «Донбас», 2011. – 410 с.
_________________________
Науковий керівник: Світличний Олександр Петрович, доктор юридичних наук, доцент, Науково-дослідний інститут публічного права
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
