Аграрне законодавство є невід'ємною частиною національного права. На сьогодні питання кодифікації аграрного права є досить актуальним, оскільки в науковому середовищі не припиняються дискусії з приводу необхідності реалізації цього в майбутньому. Це звісно зумовлено стрімким накопиченням широкого спектру аграрно-правового матеріалу, що є наслідком реформування цієї самостійної галузі права.
Дослідженням необхідності кодифікування аграрного законодавства займалось багато вітчизняних науковців, серед них: С.Ф. Домбровський, Л.С. Тараненко, В.Ю. Уркевич, С.І. Бугера, М.В. Шульга, Н.О. Багай, А.М. Статівка та багато інших.
Поняття «кодифікації», як зазначає Н.О. Багай, це спосіб упорядкування законодавства, забезпечення його системності та узгодженості; одна з форм систематизації законодавства, в процесі якої до проекту створюваного акта включаються чинні норми і нові норми, які вносять зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.
Доцільною є думка В.П. Жушман та О.М.Савельєвою, що кодифікація є ключовою ланкою вдосконалення механізму правового регулювання, адже «саме кодифікація законодавства, в тому числі й аграрного, забезпечує високу сутність його удосконалення, сприяє його більш глибокому вивченню та застосуванню».
Вбачається, що термін «кодекс» в тлумачному словнику визначається як систематизований законодавчий акт, що регламентує однорідну сферу суспільних відносин, що має своїм завданням упорядкування великої кількості нормативного матеріалу,регламентує найважливіші питання відповідної сфери суспільних відносин , займає провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів галузі законодавства, має визначену форму та структуру, передбачає виклад норм за частинами (як правило, загальна та особлива), главами та статтями; містить норми, що закріплюють принципи відповідної галузі права та відображають її особливості тощо.
Вважаємо, що «кодифікація» аграрного законодавства є досить необхідною процедурою, оскільки , звертаючи увагу на велику кількість Законів України, нормативно-правових актів в галузі аграрного права, матиме місце велика кількість колізій , суперечок, протиріч , що є проблемою для певних інтеграційних процесів та вдосконалення національних надбань. Також потрібно приділити увагу тому фактору, що юристам-практикам, для ефективної праці потрібно ретельно стежити за всіма змінами аграрного законодавства, а через велику кількість нормативно-правових актів, в цьому є складність, тому і ефективність практичної діяльності знижується, оскільки це обумовлюється фігуруванням застарілої інформації в процесі реалізації правової діяльності.
Така ж сама точка зору знайшла належної підтримки в наукових дослідженнях деяких вчених, через достатність аргументів на користь існування Аграрного Кодексу в перспективі. На сьогодні також наведені вагомі аргументи щодо необхідності розробки Закону «Про сільське господарство України», як базового кодифікаційного акта. А.М. Статівкою та В.Ю. Уркевичем розроблено проект такого закону, що є істотним кроком у роботі щодо кодифікації аграрного законодавства України. Слід зазначити, що кодифікаційні акти незалежно від їх назви (Закон, Основи чи Кодекс) не відрізняються за юридичною силою від інших законодавчих актів відповідної галузі законодавства.
Однак, важливим аспектом майбутньої «кодифікації» аграрного законодавства України є необхідність врахування міжнародних вимог, встановлених до аграрного виробництва, у тому числі до якості сільськогосподарської продукції, тому актуальною є наукова праця Г.Г. Гуменюк, щодо доцільності адаптації законодавчої бази України з безпечності харчових продуктів та продовольчої сировини до вимог Європейського Союзу.
Майбутні наукові дослідження у цій сфері повинні стосуватися саме висування пропозицій щодо структури та змісту кодифікаційного акта аграрного законодавства. На мою думку, можливо враховувати такі категорії: 1) безпека сільськогосподарської продукції; 2) вимоги до якості сільськогосподарської продукції та їх контроль; 3) юридична відповідальність за порушення вимог до якості сільськогосподарської продукції та деякі інші.
Отже, підсумовуюче вищевикладене, можна зробити висновок, що в сучасний період реформування аграрних відносин доцільно забезпечити кодифікацію аграрного законодавства шляхом розробки єдиного законодавчого акта, оскільки такий прийом здатний підвищити ефективність впливу на суспільні аграрні відносини. А.М. Статівка зазначив, що дискусія щодо саме форми кодифікаційного акта серед науковців-аграрників і на сьогодні залишається відкритою. Кодифікація аграрного законодавства може бути ефективною, лише за умови проведення її на наступних принципах: законність, науковість, комплексність, оскільки цей процес є дуже складним та тривалим, і повинен бути поетапним та безперервним. враховуватись думка науковців та фахових спеціалістів з цього приводу. Зрозуміло, що кодифікація аграрного законодавства України, буде проводитись вперше, тому є необхідність ретельної підготовки як з технічного боку, так і із змістовного. Проте, слід погодитись з думкою І.С.Бугери в тому, що «національному аграрному законодавству слід ще пережити етап свого становлення, досягти певної стабільності, а це дозволить, у свою чергу, більш якісно виконати кодифікацію нормативного матеріалу.
_______________________
Науковий керівник: Кульчій Ірина Миколаївна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри аграрного права, НЮУ імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
