Важливим аспектом інформаційної діяльності демократичної держави є ієрархія пріоритетів, серед яких на першому місці стоїть міжнародне право, на другому національне законодавство разом з Основним Законом, і вже далі − підзаконні акти, які не повинні суперечити міжнародному та національному законодавству.
Які міжнародні правові акти гарантують інформаційні права та свободи людини і громадянина, зокрема право на конфіденційність та право на вільне отримання інформації? Передусім, це «Загальна Декларація прав людини» (1948 р.). Відповідно до неї, «ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя» (ст. 12). За ст. 19, «кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів» [1].
Важливим документом є «Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод» (1950 р.), яка про інформаційні права людини говорить таке: ст. 10 «Кожен має право на вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів». У цій же конвенції міститься перелік винятків, коли права громадян можуть бути обмежені на законних підставах: «Здійснення цих свобод може бути обмежене в інтересах громадської безпеки, запобігання злочинам, охорони здоров’я, моралі, запобігання розголошенню конфіденційної інформації» [2].
Розвиток комп’ютерних технологій призвів до масової практики автоматизованої обробки інформації в комп’ютерних мережах, у тому числі інформації персонального характеру. Виникла потреба додаткового захисту інформаційних прав людини. Цій меті має служити «Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру» (Страсбург, 28 січня 1981 р.). У Преамбулі Конвенції зазначено, що її головною метою є гарантування свободи інформації незалежно від кордонів, безперешкодного обігу інформації між народами. Зміст Конвенції можна проілюструвати через окремі статті. Так, стаття 1 гарантує право людини на недоторканість особистого життя, яке підлягає ризику під час автоматизованої обробки персональних даних. Стаття 5 визначає якість обробки даних про особу: «Дані особистого характеру, що підлягають автоматизованій обробці: а) отримуються та обробляються сумлінно та законно; б) зберігаються для визначених та законних цілей; в) мають бути адекватними, відповідними і ненадмірними з точки зору цілей, заради яких вони зберігаються; г) мають бути точними і поновлюватися (на вимогу особи); д) зберігатися не довше, ніж це потрібно цілям збереження» [3].
Важливим міжнародним документом є також Директива Європарламенту та Ради Європи «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі» від 15 грудня 1997 р., метою якої є «забезпечення невтручання в особисте життя при обробці персональних даних в телекомунікаційному просторі та для забезпечення вільного переміщення таких даних» [4]. Сфера винятків будується за аналогією з попередніми європейськими актами: це громадський порядок, оборона, державна безпека (включаючи економічний добробут держави), кримінальне право.
Отже, імплементація положень європейського права щодо захисту інформаційних прав людини та громадянина вважається необхідною умовою демократизації політико-правової системи України, її наближення до стандартів Європейського Союзу та формування громадянського суспільства.
Література:
1. Загальна декларація прав людини / ООН; Декларація, Міжнародний документ від 10.12.1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – С. 89.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] / Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 04.11.1950 р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення 06.04.2018 р.). – Назва з екрана.
3. Конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних [Електронний ресурс] / Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 28.01.1981 р. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_326 (дата звернення 06.04.2018 р.). – Назва з екрана.
4. Директива 97/66/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Стосовно обробки персональних даних і захисту права на невтручання в особисте життя в телекомунікаційному секторі» від 15 грудня 1997 року [Електронний ресурс] / Європейський Союз; Директива, Міжнародний документ, Перелік від 15.12.1997 р. № 97/66/ЄС. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_243 (дата звернення 06.04.2018 р.). – Назва з екрана.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
