:: LEX :: ЗАВДАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СТАТУС ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УКРАЇНІ” В СУЧАСНИХ УМОВАХ
UA  RU  EN
 
  Главная
  Как принять участие в научной конференции?
  Календарь конференций
  Редакционная коллегия. ОБ «Наукова спильнота»
  Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
  Архив

Актуальные исследования правовой и исторической науки (выпуск 68)

Срок представления материалов

14 января 2025

До начала конференции осталось дней 20


  Научные конференции
 

  Полезные правовые интернет ресурсы
 

 Полезные ссылки
 
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Юридичний форум
Законодавство України
Єдиний державний реєстр судових рішень


 Счетчики


 Ссылки


 Кнопка
www.lex-line.com.ua - Міжнародні науково-практичні інтернет-конференції за різними юридичними напрямками

ЗАВДАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО СТАТУС ГІРСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ В УКРАЇНІ” В СУЧАСНИХ УМОВАХ
 
20.02.2008 22:59
Автор: Мельничук Світлана Миколаївна, викладач кафедри конституційного і міжнародного права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ
[Конституционное право. Международное право]
У сучасних умовах у зв’язку зі здійсненням кардинальних демократичних перетворень, утвердженням соціальної, правової держави надзвичайно важливого значення набуває проблема особи, оскільки критерієм демократизації суспільства є його ставлення до людини і громадянина. Основою правового статусу мешканців гірських населених пунктів які проживають, працюють чи навчаються на їх території є права і свободи гарантовані та захищені Конституцією та
Законами України. Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” в ст.3 передбачає державні гарантії соціально-економічного розвитку населених пунктів, яким надано статус гірських. Таким чином, держава додатково створює певні правові передумови реалізації в повному обсязі конституційно-правового статусу людини і громадянина населенням даної місцевості, практична реалізація якого забезпечується системою конституційних і інших гарантій.[1,c.44] Ми розділяємо думку П.М.Рабіновича який вважає, що забезпечення прав людини, можливе тільки при “створенні належних умов для здійснення прав і свобод людини”.[2,c.9] Створюючи ці “належні умови”, держава виконує одну із основних видів своєї діяльності - сприяє розвитку та піднесенню життєвого рівня населення депресивних гірських територій. Встановлені Українською державою, закріплені в її Конституції та інших законах певні “можливості, які дають змогу”[3,c.121] є вихідним конструктивним елементом особистого або суб’єктивного права. Система прав і свобод людини і громадянина, що гарантується Конституцією України, розроблена з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини (1948 р.), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966 р.). Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.). Європейської конвенції про права і основні свободи людини (1950 p.), Паризької хартії для нової Європи (1990 р.) та ряду інших.
Складні умови гірської місцевості не дозволяють в повній мірі забезпечити місцевому населенню достатній рівень життя. Життєвий рівень жителів гір нижчий від рівня життя населення рівнинних територій. Існуючі можливості територіального саморозвитку без втручання з боку держави неспроможні кардинально вирішити проблеми людей, які проживають у гірській місцевості, для якої характерні: суворіший клімат, недостатньо розвинута мережа комунікацій, масове безробіття і несприятливі міграційні процеси. Отже, слід зазначити, що проживання в таких районах обмежує реалізацію конституційних прав і можливостей населенням гірської території, які особливо відчутні у рівні розвитку медицини, освіти, культури, добробуту.
Визначаючи право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, у частині першій статті 49 Конституції України відтворено відповідні загальнолюдські засади, закріплені у статті 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.). Закріпивши у статті 49 право кожного на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, Конституція України визначила, що охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава повинна сприяти розвитку в гірській місцевості лікувальних закладів усіх форм власності, зобов’язана створювати умови для ефективного і доступного для всіх її громадян безоплатного медичного обслуговування та зберігати існуючу мережу таких закладів. Але, як відзначав Т.Кияк “ підсумкова колегія Міністерства охорони здоров’я України 21 січня 1997 року прийняла рішення скоротити ліжковий фонд за рахунок сільських дільничих лікарень. І в результаті хворі, особливо в гірських населених пунктах Чернівецької області опинилися в жахливому становищі, оскільки відстань до найближчої лікарні становить 50-100 кілометрів.” [4] В період з 1990-2005рр не введено жодного амбулаторно-поліклінічного закладу в гірських населених пунктах Закарпатської, Івано- Франківської, Львівської, Чернівецької областей. [5] Зазвичай, молодь з міста не приваблюють такі умови життя і праці, які склалися в гірській місцевості. Як наслідок, сьогодні не вистачає кваліфікованих кадрів у всіх сферах життя гірських населених пунктів. Отож зважаючи на недостатнє виконання ст. 3 Закону України “Про статус гірських населених пунктів України” потрібно на законодавчому рівні затвердити надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво автотранспортних магістралей в гірських місцевостях України, та субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для оснащення гірських сільських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів, придбання спеціальний автомобілів швидкої допомоги для закладів охорони здоров’я.
Загалом аналіз питання реалізації тих чи інших прав людини або їх груп населенням гірських населених пунктів України призводить до висновку, що наша держава робить лише перші кроки на шляху соціалізації. При цьому, на наш погляд, спостерігається очевидне викривлення у бік створення формальних передумов, не наповнених реальним змістом.

Література:
1. Юридична енциклопедія: В 6т. / Редкол.: Шемчушенка Ю.С.Т.5.- К.: “Укр.. енциклопедія”, 2001.-733с.
2. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України(до інтерпретації вихідних конституційних положень ).-Х.: Право,1997.-64с.
3.Проблеми реалізації Конституції України: Теорія і практика/ відп. ред. Погорілко В.Ф.- К.: А.С.К.,2003.-С.121.
4.Кияк Т. / Виступ на засіданні Верховної Ради України .Стенограма 123-го засідання Верховної Ради України.-08.07.1997.- http://www.rada.gov.ua/zakon/skl2/BUL27/080797_123.htm
5. Івано – Франківщина Україна світ за 2005рік . Cтатистичний щорічник .- м. Івано – Франківськ, 2006 .- C. 193-194.

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter




 Інші наукові праці даної секції
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЩОДО КОНСТИТУЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
11.02.2008 19:48




© 2006-2024 Все права защищены При использовании материалов сайта, ссылка на www.lex-line.com.ua обязательна!


Наукова спільнота - інтернет конференції
Міжнародна інтернет-конференція з економіки, інформаційних систем і технологій, психології та педагогіки
Наукові конференції
Актуальні дослідження правової та історичної науки. Юридична лінія
 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше