В літературі відсутня єдина думка і щодо того, правом чи обов’язком нотаріуса є укладення договору на управління спадщиною. Деякі автори вважають, що стаття 1285 ЦКУ зобов’язує нотаріуса укладати такий договір і виступити установником управління[6]. Інші вважають, що доцільність укладання договору в кожному конкретному випадку вирішується нотаріусом.[10] Також існує думка, що наявність законних підстав для укладання цього договору не означає обов’язок нотаріуса укладати договір на управління спадщиною. Наявність законних підстав — це юридичний факт, який породжує зобов’язання управителя. Закон надає нотаріусу лише правові підстави для укладання такого правочину, але не зобов’язує його.[9]
При вирішенні даного питання необхідно зазначити, що якщо нотаріус укладаючи вказаний договір вчиняє юридичну дію і у нього є всі підстави для вчинення нотаріальної дії і відсутні причини для відмови у вчиненні даної нотаріальної дії передбачені у пункті 1 глави 13 розділу І Порядку, йому необхідно її здійснити. Адже нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Однак в юридичній літературі також існує думка, що укладення договору управління спадщиною не є нотаріальною дією, так як відповідно до ст. 9 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії від свого імені. [5, C. 13] В даному випадку він є установником управління спадкового майна, тобто стороною договору. Або, що укладення договору на управління спадщиною не є нотаріальною дією, а здійснюється в рамках іншої нотаріальної дії – вжиття заходів до охорони спадкового майна. [8]
Цю тезу підкріпило Міністерство юстиції України, яке у своєму листі зазначило, що укладення договору на управління спадщиною не є нотаріальною дією, у зв'язку з чим текст договору викладається без застосування спеціальних бланків нотаріальних документів (абзац дванадцятий листа Міністерства юстиції України "Щодо практики укладання договорів на управління спадщиною").
Провівши паралель з російським законодавством, де дані відносини регулюються подібно, можна зазначити думку науковців Т.І. Зайцева і П.В. Крашенинникова, які висловлюють свою незгоду з даною позицією, аргументуючи її наступним чином:
По-перше, дійсно, у відповідності до Закону нотаріус не має права вчиняти нотаріальні дії від свого імені, однак модель управління спадковим майном здійснюється в межах нотаріального провадження і направлена на вчинення певної нотаріальної дії, якою в даному випадку є забезпечення збереженості спадкового майна. Управління спадщиною – це складова частина дій з охорони спадкового майна.
По-друге, у відповідності до Закону, перелік нотаріальних дій не є вичерпним, оскільки перелік вчинюваних нотаріусами нотаріальних дій продовжує розширюватися. Здійснення заходів з охорони спадкового майна передбачено законодавством. Отже, просто необхідно враховувати, що в результаті розвитку і вдосконалення правовідносин власності, виділення в складі спадщини майна, що потребує не лише охорони, але і управління, нотаріальна дія, щодо охорони спадкового майна. дещо розширилася, хоча її суть не змінилася.
І, по-третє, основною і єдиною функцією нотаріуса є вчинення ним нотаріальних дій; всі інші права і обов’язки нотаріуса є лише складовою частиною нотаріальних дій, покликанням яких є забезпечення їх якісного вчинення.[7, C. 96-114]
Якщо ж припустити, що нотаріус, укладаючи договір управління спадщиною, не вчиняє при цьому нотаріальної дії, то залишається лиш зробити висновок, що він, таким чином, активно здійснює підприємницьку діяльність, стаючи лиш посередником між спадкоємцями і управителем. Разом з тим, підприємницьке посередництво протирічить самій суті нотаріальної діяльності.[7, C. 96-114]
Однак, проаналізувавши українські нормативно-правові акти, можна з’ясувати, що законодавець все ж таки не відносить укладення договору на управління спадщиною до нотаріальних дій, що в свою чергу ускладнює процес оскарження відмови нотаріуса в укладенні такого договору. Тому пропонуємо, віднести укладення договору на управління спадщиною до переліку нотаріальних дій.
Джерела:
1. Цивільний кодекс України (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page
2. Наказ Мін'юсту України Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/page
3. Лист Мін'юсту України Щодо практики укладання договорів на управління спадщиною Форма типового документа від 04.10.2005 № 31-32/1694 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v1694323-05
4. Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя.Ссхвалено рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://minjust.gov.ua/m/str_18563
5. Акимов, Г. Б. Доверительное управление наследственным имуществом / Г. Б. Акимов // ЭЖ-Юрист. - 2007. - № 20. - С. 13.
6. Гуев, А. Н. Постатейный комментарий к части третьей Гражданского кодекса Российской Федерации. — С. 225; Гражданское право. Т. 2 : учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - С. 684; Остапюк, Н. И. Доверительное управление наследственным имуществом / Н. И. Остапюк // Нотариус. - 2006. -№ 1. - С. 30.
7. Коробейникова, Т. С. Охрана и доверительное управление наследственным имуществом в российском праве :Проблемы теории и правоприменения : дис. канд.юр.наук : 12.00.03 - Граж / Коробейникова Т. С.. – Иркутск, 2009. –200с.
8. Науково-практичний коментар Закону України «Про нотаріат». Видання друге, перероблене і доповнене / О. В. Коротюк. – К. : ОВК, 2013. – 776 с.
9. Святецька І. Управління спадщиною / Святецька І.. // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2018. – №4. – С. 1–12.
10. Телюкина, М. В. Наследственное право. Комментарий Гражданского кодекса Российской Федерации. - М. : Дело, 2002. - С. 172; Витрянский В. В. Договор доверительного управления имуществом / В. В. Витрянский. - М. : Статут, 2001. - С. 49; Остапюк Н. И. Доверительное управление наследственным имуществом. — С. 30.
______________________________
Науковий керівник: Рябоконь Євген Олександрович, кандидат юридичних наук, доцент, Київський національний університет імені Тараса Шевченка
|