ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА
04.04.2008 14:35
Автор: Шимановська Олена Олександрівна, юридичний факультет Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
[Трудовое право и право социального обеспечения]
Україна, проголосивши себе суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, встановила принцип рівності всіх людей у їх гідності та правах (ст.21 Конституції України). Вказана рівність у правах іноземців та осіб без громадянства уточнюється в ст. 26 Конституції та в ч.1 ст.2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Так, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Варто зазначити, що іноземців та громадян України не можна повністю урівнювати в правах, оскільки, безумовна рівність загрожувала б інтересам українських працівників. Тому в Україні "де-факто" діє політика захисту національного працівника. На нашу думку, таку політику варто законодавчо закріпити.
Питання працевлаштування іноземців в Україні регулюються Кодексом законів про працю України, законами України: "Про зайнятість населення", "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства", "Про угоди про розподіл продукції", а також міжнародними договорами, які Україна уклала як з країнами - членами Співдружності Незалежних Держав (Білорусією, Вірменією, Молдовою, Російською Федерацією, Азербайджанською Республікою), так і з іншими державами, зокрема з Польщею, В'єтнамом, Литовською Республікою, Словацькою Республікою. Іноземці та особи без громадянства, що приїхали в Україну для працевлаштування, можуть займатися трудовою діяльністю на підставі одержаного в установленому порядку дозволу на працевлаштування. Необхідність отримання дозволу обумовлюється ст. 8 Закону України "Про правовий статус іноземців і осіб без громадянства", і ч. 2 ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення", а сама процедура одержання дозволу на працевлаштування передбачена Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні". Відповідно до вказаної постанови такий дозвіл не потрібен іноземцям та особам без громадянства: 1) які постійно проживають в Україні, 2) яким надано статус біженця, 3) найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції.
Слід зазначити, що обов’язковою умовою для отримання дозволу на працевлаштування є або відсутність працівників, які спроможні виконувати певний вид роботи в країні (регіоні), або достатнє обґрунтування доцільності використання праці іноземця. Обґрунтування повинно бути аргументованим, інакше у видачі дозволу буде відмовлено. Також, обов’язковою умовою видачі дозволу на працевлаштування є факт реєстрації роботодавця як платника податків, а також сплата обов’язкового збору [2]. Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми довідки про сплату працедавцем передбачених законодавством податків та зборів" затверджена форма довідки, яка видається для пред’явлення у відповідний центр зайнятості. У видачі дозволу буде відмовлено, зокрема, в тому випадку якщо контрактом роботодавця з працівником будуть передбачатися умови праці іноземців гірші, ніж громадян України, які працюють за аналогічним фахом [2]. Таке, положення деталізується в п.а) ч.1 ст.1 Конвенції МОП № 111 "Про дискримінацію в праці та занять", яка встановлює, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага за ознакою іноземного походження в галузі праці і занять є забороненими. Варто зазначити, що дозволи на працевлаштування є строковими і видаються на період до одного року (крім дозволів на працевлаштування працівників, які належать до категорії "внутрішньо-корпоративні цесіонарії" (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) та категорії "особи, що надають послуги без комерційної присутності в Україні", які видаються на строк найму). Роботодавець, який бажає продовжити цей термін має фактично знову пройти процедуру отримання дозволу (подати документи і вкластися в строк) [2].
Варто звернути увагу на те, що складна процедура отримання і продовження чинності дозволу зумовлює нелегальне працевлаштування іноземців та осіб без громадянства, яке набирає величезних обертів, оскільки, роботодавцю простіше заплатити штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожного нелегала. Адже праця багатьох заїжджих іноземців буває набагато дешевшою ніж вітчизняних працівників. Тому, на нашу думку, необхідно внести зміни в Постанову "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" і передбачити видання дозволу на працевлаштування на строк працевлаштування.
Трудові відносини з іноземцями виникають за наявності дозволу на працевлаштування та трудового договору. З працівників іноземців податок з доходів стягується у порядку визначеному Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Згідно цього закону фізична особа – іноземець може самостійно визначити власний резидентський статус у разі обрання основного місця проживання в Україні. Доходи не резидента оподатковуються за подвійною ставкою, тобто 30 відсотків, а резидента за одинарною – 15 відсотків [3]. До цих пір чітко не визначена необхідність ведення трудових книжок іноземцям та особам без громадянства. Так, у листі № ДЦ-12-1251/0/6-07 "Щодо працевлаштування іноземних громадян України" Мінпраці висловлює думку про те, що при прийнятті на роботу іноземців не потрібно оформляти трудову книжку. Згідно абзацу 2 п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудові книжки мають вестися на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації усіх форм власності чи у фізичної особи більше 5 днів [4]. Тому, на нашу думку, аби усунути непорозуміння з цього питання, положення Інструкції слід деталізувати і чітко передбачити необхідність ведення трудових книжок для іноземців та осіб без громадянства.
Отже, зі всього вище викладеного, варто зробити такі висновки:
1) необхідно внести зміни в Постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" і передбачити видання дозволу на працевлаштування на строк трудового найму працівника;
2) до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників потрібно внести доповнення і чітко визначити необхідність ведення трудових книжок для іноземців та осіб без громадянства.
Література:
1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року зі змінами і поправками //portal.rada.gov.ua
2. Постанова Кабінету Міністрів України № 2028 від 1 листопада 1999р. Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні //portal.rada.gov.ua
3. Закон Верховної Ради України № 889 від 22.05.2003 Про податок з доходів фізичних осіб //portal.rada.gov.ua
4. Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України Наказ № 58 від 29.07.93 р. Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників /portal.rada.gov.ua
e-mail: tatochka-ukraine@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
