Орієнтація нашої країни на входження до Європейської спільноти передбачають наявність ефективного механізму захисту прав та свобод людини, одним із елементів якого є дієва та відповідальна система судового захисту фізичних та юридичних осіб від порушень їх прав та законних інтересів з боку органів державного управління у сфері публічно-правових відносин. Саме адміністративне судочинство є способом реалізації конституційного права громадян на оскарження неправомірних дій та рішень органів державної влади.
Відповідно до конституційних приписів діяльність будь-якого державного органу повинна ґрунтуватися на нормах законодавчих актів. Не є виключенням у цьому аспекті й організація діяльності адміністративних судів. Зокрема, слід підтримати позицію В. Пчеліна, який наголошує на тому, що від того, наскільки повно й якісно визначено правові засади діяльності органів судової влади, залежить нормальний і безперебійний перебіг їх функціонування, а значить й ефективність захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав, свобод та інтересів фізичних й юридичних осіб [1; 24].
Враховуючи це, проблематика основних аспектів організації адміністративного судочинства є актуальною.
Ефективність здійснення адміністративного судочинства, виконання його завдань напряму залежить від того, наскільки якісно організована така діяльність [2; 113].
Під організацією адміністративного судочинства слід розуміти врегульовану нормами права цілеспрямовану діяльність уповноважених суб’єктів, направлену на забезпечення ефективного розгляду та вирішення адміністративними судами публічно-правового спору задля захисту прав, свобод та інтересів особи.
Питання адміністративно-правового регулювання організації адміністративного судочинства мають багатоаспектний характер, в кожній країні створюються власні інститути захисту прав громадян з урахуванням історичної обстановки та потреб суспільного розвитку.
У залежності від юридичної сили нормативно-правового акта, на рівні якого визначено правові засади організації адміністративного судочинства, такі акти можуть бути представлені в наступному порядку: Конституція України; КАС України, закони України; підзаконні нормативно-правові акти, провідне місце серед яких посідають укази Президента України та акти Державної судової адміністрації.
Правові засади організації діяльності органів судової влади, в тому числі адміністративних судів, зазнали багатьох змін у зв’язку з проведенням судової реформи. У рамках зазначеної реформи були внесені законодавчі зміни до Основного Закону України в частині здійснення правосуддя, а законодавство, що визначає основи судоустрою та статусу суддів, було повністю оновлено [3; 3].
У залежності від юридичної сили нормативно-правового акта, на рівні якого визначено правові засади організації адміністративного судочинства, такі акти можуть бути представлені в наступному порядку: Конституція України; КАС України, закони України; підзаконні нормативно-правові акти, провідне місце серед яких посідають укази Президента України та акти Державної судової адміністрації.
Організація адміністративного судочинства має багато спільного з організацією будь-якої діяльності. Проте можна назвати й деякі особливості, притаманні лише організації адміністративного судочинства. Зокрема, можемо говорити про особливості нормативно-правового регулювання організації адміністративного судочинства. Так, особливе місце серед правових норм, на основі яких здійснюється нормативно-правове регулювання організації адміністративного судочинства, посідають норми адміністративного й адміністративного процесуального права. Окрім цього, слід відмітити й те, що адміністративне судочинство, як і його організація, засноване на відповідних принципах, деякі з них мають галузевий характер , тобто реалізуються виключно в рамках зазначеної діяльності.
Організації адміністративного судочинства притаманні також такі особливості: особливості її нормативно-правового регулювання; принципи, на яких вона заснована; поєднання адміністративних процесуальних та організаційних правовідносин; особливий суб’єктний склад правовідносин, що виникають під час такої діяльності.
Наведені вище особливості будуть обумовлювати завдання організації адміністративного судочинства України. Установлення таких завдань є необхідною умовою повноцінності дослідження методологічних засад організації адміністративного судочинства. Завдання визначають конкретні напрями відповідної діяльності, у результаті реалізації яких досягається її мета. При цьому метою організації адміністративного судочинства слід вважати забезпечення своєчасної, повної та об’єктивної діяльності адміністративних судів із розгляду та вирішення публічно-правових спорів. У такому разі завдання організації адміністративного судочинства являють собою окремі напрями діяльності уповноважених суб’єктів, реалізація яких передбачає досягнення належного здійснення правосуддя. Тобто це можуть бути такі напрями організації адміністративного судочинства:
- установлення правових основ функціонування адміністративних судів і суб’єктів, уповноважених на забезпечення їхньої діяльності;
- визначення чітких критеріїв віднесення публічно правових спорів до юрисдикції адміністративних судів, а також установлення правил підсудності;
- законодавче врегулювання правового статусу суб’єктів адміністративних процесуальних правовідносин;
- матеріально-фінансове забезпечення адміністративного судочинства;
- визначення необхідних технічних засобів і комплексів задля належного функціонування адміністративних судів;
- визначення потреб адміністративних судів у кадрах і здійснення кадрового забезпечення [2;116].
Важливим елементом організації робочого процесу є належна організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і висококваліфікованої праці при якомога менших фізичних зусиллях та мінімальному нервовому напруженні судді.
Адміністративна юстиція є невід’ємною рисою правової держави, і створення її є завданням кожної демократичної держави.
Із законодавчим закріпленням спеціального порядку розгляду адміністративно-правових спорів Україна підтвердила своє прагнення європейської інтеграції та приведення свого законодавства у відповідність до європейських стандартів та норм. Важливим залишається питання наскільки ефективно вдасться сформувати систему адміністративних судів, які у своїй діяльності будуть виконувати всі гарантії, передбачені у Кодексі адміністративного судочинства України.
Використана література:
1. Гончар Л. Я. Правові засади організації діяльності адміністративних судів [Електронний ресурс] / Л. Я. Гончар // Форум права. - 2016. - № 5. - С. 24–29. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index
2. Пчелін, В. Б. Сутність особливості та завдання організації адміністративного судочинства в Україні/ В. Пчелін // Право і суспільство. – 2017. № 2. – с. 113-117 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/2_2017/part_1/22.pdf.
3. Пчелін, В. Б. Організація адміністративного судочинства України:правові засади : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / В. Б. Пчелін; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2017. - 40 с.
____________________
Науковий керівник: Гречанюк Сергій Костянтинович, доктор юридичних наук, професор, Тернопільський національний економічний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
