Успішне вирішення завдань боротьби з адміністративними митними правопорушеннями вимагає постійного вдосконалення і комплексного використання державними органами правових, організаційних і економічних засобів .
Серед правових засобів важливе місце належить теоретико-методологічним питанням класифікації адміністративних правопорушень у митній сфері. Ефективність і обґрунтованість застосування методів класифікації здебільшого залежить від правильного розуміння цільового призначення такої класифікації, бездоганного знання підстав і порядку їх застосування. Це вимагає чіткого уявлення про юридичний склад та ознаки адміністративного митного правопорушення .
Порушення митного законодавства України охоплює широке коло діянь. Такі порушення, якщо вони не становлять значної суспільної небезпеки і не є відповідно злочинами, митне законодавство визначає як адміністративні, а тому вони тягнуть за собою, відповідно, адміністративну відповідальність.
На сьогодні в теорії права існує немало визначень правопорушення. Це явище характеризують як наділене необхідними ознаками діяння суб’єкта правовідносин (дію або бездіяльність), що суперечить приписам юридичних норм і порушує нормальну реалізацію суб’єктивних прав і обов’язків, як діяння суб’єктів права, протилежні правомірній поведінці, її антипод, як діяння, що дестабілізують суспільні відносини, посягають на захищені правом інтереси людей і організацій, тому є небажаними для суспільства і викликають негативну реакцію з боку самого суспільства і держави .
Складність і багатоплановість функціонування зазначених норм підкреслюють особливий характер їх застосування, зокрема, норми митного законодавства регулюють суспільні відносини, які виникають у митній сфері. Вони визначають правовий статус громадян та посадових осіб, які переміщують відповідні товари через митний кордон України.
На жаль, реалії нашого сьогодення вносять деякі корективи у процес взаємодії держави і таких осіб. Як свідчить статистика, досить часто зазначені особи свідомо чи ненавмисно порушують митні правила.
У широкому розумінні класифікація являє собою розмежування безлічі (класу) об’єктів на підмножини (підкласи) по визначених ознаках. У науковій класифікації властивості об’єкта поставленні у функціональний зв’язок з його положенням у визначеній системі.
Отже класифікація явищ – це систематичний розподіл і упорядкування понять і предметів. Таким чином, мета класифікації як логічної системи внутрішньо підлеглих понять (класів, об'єктів, явищ) у якій-небудь галузі полягає в розподілі їх по групах, класах на основі врахування загальних ознак і закономірних зв’язків між ними. У даному випадку класифікацію можна розглядати, як особливий випадок застосування логічної операції розподілу обсягу поняття, що являє собою деяку сукупність розподілів класу на види, розподіл цих видів на підвиди. У зв’язку з цим, як підставу наукової класифікації важливо визначити ознаки, істотні для досліджуваних інститутів права (наприклад, мета застосування тієї чи іншої адміністративно-процесуальної міри). Такий підхід дозволяє перейти від «дескриптивних класифікацій (що упорядковують у зручній формі накопичені емпіричні результати) до структурних (суттєвих) класифікацій, що дають можливість розкрити істотні тотожності і різницю між предметами і, як наслідок, мають пізнавальне і практичне значення ».
Не менш важливе призначення класифікації полягає і в тому, що за допомогою класифікації фіксуються закономірні об'єктивні зв’язки між об’єктами, предметами реальної діяльності шляхом розподілу їх по відповідних рубриках (класах, видах і т.д.). Таким чином, у результаті проведення класифікації в зовні неупорядкованій емпіричній дійсності свідомість виявляє логіку та закономірності, і тим самим створюється можливість точної орієнтації в різноманітті досліджуваних об’єктів і явищ.
Головне – класифікація дає можливість при визначенні її критеріїв виявити нові риси, якісні особливості даних предметів і явищ .
За своїми об’єктивними властивостями найбільш оптимальною з погляду теоретичної корисності і практичної значимості для кодифікованої частини адміністративного законодавства України є класифікація адміністративних правопорушень за єдиним об'єктивним критерієм. Існуюча в адміністративному законодавстві класифікація адміністративних правопорушень за подвійним критерієм – частина по галузі управління, частина – по об'єкту адміністративно-правової охорони, ймовірно, не може бути визнаною остаточною і закінченою, оскільки це суперечить реальній дійсності.
Отже, і теорія, і законодавча діяльність у питаннях відповідно наукової і нормативної класифікації адміністративних правопорушень (у тому числі, у сфері митної справи) мають потребу в подальшому удосконаленні.
Найбільш правильною видається класифікація, що здатна з’ясувати закономірності функціонування і розвитку класифікуючих адміністративних правопорушень, що дозволяє глибше розкрити й усвідомити їхні якісні особливості в межах загальної теорії адміністративного правопорушення, повніше показати взаємозв’язок і взаємозалежність між ними.
Література:
1. Серых Е.В. Понятие административно – наказуемых нарушений таможенных правил Митна справа. ― 1999. №5. С. 57-64
2. Горьова С. Класифікація норм адміністративного права: проблеми методології Право України. 1998. №12. С. 43
3. Теория государства и права. Учебное пособие / Под ред. Л.И. Спиридонова. Москва: Бек, 2000. С. 351
4. Клюшниченко А.П. Организация административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете основ законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях. Киев: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1983. 56 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
