На сьогодні в Україні, звичайно, зроблено перші, але досить важливі кроки на шляху формування та розвитку інституту інтелектуальної власності. У ст. 41 Конституції України проголошується право кожного громадянина «володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності». Закріплення права інтелектуальної власності в Конституції України означає, що держава бере на себе зобов’язання забезпечити своїм громадянам ефективний захист цього права, підтримку та охорону будь-яких видів творчої інтелектуальної діяльності. Водночас ст. 54 Конституції України гарантує захист не лише моральних, а й матеріальних інтересів авторів, проголошуючи, що ніхто не може використовувати або розповсюджувати твори без згоди автора, за винятком випадків, установлених законом.
У вітчизняній практиці переважають дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна та неюрисдикційна. Юрисдикційна форма передбачає судовий та адміністративний порядок захисту, а неюрисдикційна – захист права на інтелектуальну власність самостійно, не застосовуючи при цьому компетенцію органів, котрі регулюють цю сферу.
Автори і власники прав на об’єкти інтелектуальної власності мають законне право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 ЦК, і суд може постановити рішення, зокрема, про:
– застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
– зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
– вилучення із цивільного обігу товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг із порушенням права інтелектуальної власності;
– вилучення із цивільного обіг матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності;
– застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності;
– опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Стратегічним орієнтиром розвитку державної інноваційної діяльності є підвищення рівня захисту об’єктів права інтелектуальної власності, тобто певних інформаційних або виробничих ресурсів, використання яких має спричинити очікуваний результат. Основними заходами, які сприятимуть досягненню цієї мети є цілеспрямована підготовка кадрів для даної галузі, збільшення фінансування захисту інтелектуальної власності та підвищення правої культури суспільства., а також розробка різного роду стимулів для створення об’єктів права інтелектуальної власності.
Література:
1. Гончарова А.В. Проблемні питання захисту права на наукове відкриття в умовах науковотехнічного прогресу в Україні / А.В. Гончарова, А.Д. Мотрюк// Часопис Київського університету права. – 2013. – № 1. – С. 218-221.
2. Кравець В. Р., Олюха В. Г., Стець О. М. та ін..: за заг. ред. Кравця В. Р., Олюхи В. Г. Право інтелектуальної власності. Навч. посіб. - К.:Центр учбової літератури, 2012.- 270 с.
3. Отлейкіна П.В. Проблеми захисту інтелектуальної власності в Україні / П.В. Отлейкіна // Управління розвитком: збірник наукових робіт Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця. – 2013. – № 19(159). – С.20-24.
|