Найважливішими, з усього спектру двосторонніх відносин України та Республіки Білорусь, залишаються відносини в політичній сфері. Міждержавні відносини визначають загальне тло стосунків між країнами, потребують постійної уваги, аналізу та прогнозування і передбачення розвитку. Політичні відносини із здобуттям незалежності Україною та Республікою Білорусь не отримали стабільної стратегії співробітництва й були абсолютно залежними від зовнішніх обставин та процесів, що відбувалися в Центрально-Східній Європі. Офіційна влада Києва намагалася вирішити найважливіші питання, які стосувалися їх позицій на міжнародній арені, одночасно шукаючи компроміси з Мінськом, влада якого не сприймала розпаду СРСР й не була готова до незалежності.
Україна міждержавні відносини будує на основі міждержавного права та використання напрацьованого світовою спільнотою досвіду. Зовнішньополітична стратегія визначена в Конституції України, Постанові Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України» й ґрунтується на національних інтересах, пріоритетах щодо забезпечення за рахунок зовнішніх чинників розвитку матеріального та духовного потенціалу країни,створення умов для самоствердження, забезпечення гідного життя кожної людини [1].
Україну та Республіку Білорусь пов’язує велика кількість історичних, політичних, культурних та економічних чинників. Довгий час ці держави перебували у складі Радянського Союзу, що в кінцевому результаті приводить до висновків, Україна і Білорусь мають добрі передумови для двосторонніх відносин. Однак до сьогоднішнього дня не має спільних думок в політичній площині. Все це призводить до проблем, не тільки політичних, а й економічних [2].
Протягом періоду незалежності обох держав, між Україною і Республікою Білорусь сформувалася договірна база, яка містить комплекс взаємних інтересів і дає можливість вирішувати практичні питання. Важливим періодом у відносинах між Україною і Республікою Білорусь є період ХХ-ХХІ ст. В цей час обидві держави шукають порозуміння, долаючи непрості проблеми національного відродження і державного будівництва. На основі аналізу офіційних заяв представників Білорусь у контексті добросусідства. Водночас у багатьох питаннях солідарна із загальноєвропейською оцінкою політичної ситуації в Білорусі [3]. Як відомо, Республіка Білорусь тривалий час перебувала в ізоляції від європейський країн. З іншого боку до сьогоднішнього дня підтримує тісний економічний зв’язок з Російською Федерацією в рамках Євразійського економічного співтовариства, а також
Договору про колективну безпеку. Разом з тим, успішна реалізація багатовекторності зовнішньополітичних відносин створює умови для руху Білорусі в європейському напрямі [4, с. 139]. У цьому контексті мінятиметься не лише структура відносин з Європою, а й з Україною, яка зорієнтована на Європейський Союз, особливо це помітно останні два роки, великим поштовхом стала «Революція гідності» (листопад 2013 – лютий 2014).
Україна пропонувала виступити посередником у налагодженні відносин Білорусі з європейськими організаціями – ОБСЄ, РЄ та країна Західної Європи і США. Однак Білорусь відносилася до цього несхвально і взагалі не сприймала таку пропозицію. Важливо, що з обох сторін залишається розуміння того, що кожна країна має свій державний устрій, розстановку політичних сил і рівень демократизації суспільства тощо [5].
Українські політики та експерти у питаннях зовнішньополітичних відносин між Україною та Республікою Білорусь, в один голос, стверджують про повну політичну й економічну залежність Білорусі від Російської Федерації, а це, в свою чергу, нівелює завдання українських дипломатів налагодити українсько-білоруський діалог. Дана проблема часто зустрічається в сучасних українських ЗМІ у формі полеміки ексертів, політиків, одиночних виступах. Це ж стосується і європейського політикуму українсько-білоруські відносини стали надзвичайно важливими, оскільки Республіка Білорусь щораз, то більше попадає в залежність від Російської Федерації, це, в свою чергу, порушує баланс сил в Європі. Україна, в даній ситуації, виступає бар’єром і «європейським дипломатом, основним завданням якої є налагодити відносини з Республікою Білорусь та нав’язати демократичні цінності, допомогти розв’язати діалог О. Лукашенка з Європейським союзом.
Література
1. Про основні напрямки зовнішньої політики України. Постанова Верховної Ради України (2 липня 1993 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3360-12
2. Соскін О. Україно-білоруські відносини: сучасний стан і сценарії розвитку / О. І. Соскін // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/
3. Соскін О. Чому ми не дружимо з Білоруссю? / О. І. Соскін //. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://soskin.info/
4. Черник П. Геополітичні вимір сучасних українсько-білоруський взаємин / П. П. Черник // Військово-науковий вісник. – Львів, 2008. – 179 с.
5. Максак Г. Особливості розвитку зовнішньої політики України щодо формування українсько-білоруських відносин на довгострокову перспективу / Г. А. Максак. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// library. fes. De / pdf – files / bueros / ukraine/07746
|