КИЇВСЬКА РУСЬ. Починаючи з другої половини першого тисячоліття нашої ери, на території Середнього Подніпров’я спостерігаються процеси активного державотворення. Першу східнослов’янську державу сучасники назвали «Руська земля» або «Русь». З точки зору політичної організації Київська Русь не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. У 1037 р. у Києві була заснована митрополича Руська єпархія. Церква мала величезний вплив на культуру Київській Русі. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО. Галицько-Волинське князівство було утворене наприкінці XII ст. шляхом об’єднання Галицького та Волинського князівств. Об’єднання Галичини і Волині було здійснено волинським князем Романом Мстиславичем. ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА. Дев’ять десятих території Великого Литовського князівства складали колишні землі Київської Русі, які тривалий час у складі нової держави зберігали автономію давньоруських земель. Деякі дослідники допускають, що Київська Русь отримала пряме продовження у Великому князівстві Литовському. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО. Новою соціальною силою здатною відродити Українську державність стало козацтво. З середини XVII ст. козацтво почало репрезентувати український етнос, а українці дістали назву «козацького народу». Поява козацтва мала під собою два основних взаємопов’язаних чинників: природне прагнення людей до особистої, політичної, господарської й духовної свободи та необхідність захисту краю від татар. УТВОРЕННЯ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ ТА ЇЇ УСТРІЙ. Перша велика січ кам’яним замком з’явилася на о. Хортиця між 1552-1556рр. Її спорудили козаки з ініціативи Дмитра Вишневецького. З діяльністю Вишнивецького Запорозька Січ виходить на міжнародну арену й перетворюється на лідера боротьби східного слов’янства проти Кримського ханства й султанської Туреччини. Зовнішньополітичні зв’язки Запорізької Січі цього періоду мають переважно військовий характер.Запорозьке козацтво створило власну суспільну організацію. Вона мала форму демократичної республіки за найширшою участю в управлінні козацьких мас. ГЕТЬМАНЩИНА ( СЕРЕДИНА XVII СТ. 70-80РР. XVIII СТ.) Після поразки козацько-селянських рухів і повстань, які супроводжували українську суспільно-політичну діяльність в тридцятих роках XVII ст. в Україні запанував шляхетський терор. У політичних структурах Гетьманщини переважає міське, сільське, козацьке самоврядування громадян, республіка на рівні державного управління. На початку XVIII ст., за часів гетьманування Івана Мазепи, знову посилилась тенденція об’єднання під однією булавою обох берегів Дніпра. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНІСТЬ У ХХ-ПОЧ. ХХІ СТ. Українська революція 1917-1920 рр. відобразила яскраву віху в історії українського державотворення. У листопаді 1917р. Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку. 1 листопада 1918р. Українська Національна Рада у Львові у відозві «До населення цілої держави» оголосила про визволення українці з віковічної неволі і створення власної держави, яка згодом отримала назву Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). 22 січня 1919р. ЗУНР об’єдналася із УНР. У 1945 році до Української радянської соціалістичної республіки (УРСР) ввійшла Закарпатська Україна, яка з 1919р. перебувала у складі Чехословаччини, а з 1939р. – Угорщини. 24 серпня 1991 року Голова Верховної Ради України Л. Кравчук підписав акт про незалежність України, згодом підтверджений всенародним референдумом та біловезькими угодами. Український народ отримав можливість розбудовувати власну державність.
Література:
1. Сергій Плохій. Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності.
2. Микола Аркас. Історія України-Русі
___________________________
Науковий керівник: Ільніцький Володимир Миколайович, викладач вищої категорії Таращанського державного технічного та економіко-правового коледжу
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
