Трудове законодавство являє собою галузь права, що регулює відносини між працівниками та роботодавцями, а також тісно пов’язані з ними інші відносини. Правове забезпечення трудових відносин регулюється безпосередньо Кодексом законів про працю України, а також іншими нормативно-правовими актами, що містять норми трудового права.
Перед сучасною наукою трудового права України стоїть важливе завдання по розробці та створенню такого механізму правового регулювання трудових відносин, який би забезпечив надійну гарантію реалізації конституційного права на працю. Розробка механізму правового регулювання трудових відносин повинна проходити через сучасну кодифікацію трудового законодавства України, як основної форми його вдосконалення по відношенню до реалій сьогодення.
Актуальність дослідження даного питання зумовлена потребою реформування трудового законодавства в Україні та особливо розв’язанню проблем щодо трудових відносин, а також відсутністю комплексних наукових досліджень із питань становлення та розвитку сучасного трудового права [1].
Проблему тенденцій удосконалення трудового законодавства України досліджували такі вчені, як М. Г. Александром, В. В. Жернаков, О. М. Обушенко, Л. Я. Островський, А. Є. Пашерстник, О. С. Пашков, П. Р. Стависький, О. І. Шеванова та багато інших.
Наразі в розвитку трудового права України чітко прослідковується нестабільність і протиріччя між економічною необхідністю виробництва, зацікавленістю роботодавців отримати бажаний результат за мінімуму зусиль і витрат, а також між працівниками і їх інтересом у вирішенні їх соціальних проблем і найголовніше реалізації їх законного бажання мати правові гарантії [2, ст.2].
Засадами реформування законодавства в Україні є зміщення центру ваги правового забезпечення трудових відносин з законодавчого рівня на рівень договірного регулювання, передусім – колективно-договірного, з максимальним використанням механізмів соціального партнерства із залученням роботодавців та профспілок. При цьому все це не повинно позначатися на рівні гарантів трудових прав, які й надалі мають визначатись державою та не можуть призвести до послаблення правової захищеності працівників.
Специфіка правового регулювання трудових відносин полягає в тому, що за допомогою стимулювання, заходами заохочення працівнику надаються можливості одержання права на матеріальні й духовні цінності у випадку досягнення ним соціально корисного результату в праці. Сутність стимулювання у сфері праці полягає в тому, що працівник не примушується до тієї чи іншої поведінки під страхом покарання, у нього є вибір варіанта поведінки, і він спонукається до такої поведінки, у якій зацікавлені і працівник, і роботодавець, і суспільство [3].
Необхідність прийняття Трудового кодексу обумовлена докорінними змінами всієї системи суспільних відносин, що відбуваються в Україні у зв’язку з формуванням ринкових відносин та соціально-економічних перетворень, які певною мірою пов’язані з працею. Виникла величезна низка проблем різної визначеності, що повинні вирішуватись засобами трудового права. А законодавство про працю не завжди в змозі забезпечити належний рівень регулювання трудових відносин, що в кінцевому результаті негативно відбивається на рівні гарантій трудових прав працівників.
Існує безліч проблем у сфері трудового права. Однією з найактуальніших є дискримінація у сфері праці, яка найбільш часто проявляється при укладенні трудових договорів. Законодавством встановлено заборону на дискримінацію у трудових відносинах.
Ще однією проблемою є недотримання роботодавцем положень Кодексу законів про праццю України. Керівники підприємств і організацій часто намагаються скористатися недостатньою обізнаністю громадян і уникнути витрат, пов’язаних з виплатою працівнику при звільненні.
Встановлення сучасних гарантій забезпечення прав на працю і проблеми реалізації соціального партнерства, з урахуванням кризи, прийняття Трудового кодексу, вдосконалення системи органів представництва трудового колективу, забезпечення дотримання вимог щодо сучасних видів робочого часу і часу відпочинку, розв’язання трудових спорів і відповідальності за порушення трудових прав, зміна системи святкових неробочих днів – це те що потребує покращення, вдосконалення, введення в трудове право.
Література:
1. Єрофєєнко Л. В. Актуальні проблеми реформування трудового законодавства. URL: http://lsej.org.ua/6_2015/26.pdf
2. Венедиктов В.С. Трудове право України: Підручники, навчальні посібники. - К.: Істина, 2008 рiк. - 384 с.
3. Вишновецька C. В. Проблеми реформування доктрин трудового права України / С. В. Вишновецька // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. ст. : матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 2–3 червня 2006 р.). – Т. ІІ.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
