За останні роки суттєво погіршився стан захищеності працівників, який виявляється у підвищенні кількості незаконних звільнень під впливом різноманітних чинників, встановлення вищих норм праці, які не відповідають чинному законодавству ,низький рівень оплати праці працівників, зловживання при оформленні трудових правовідносин. Такі випадки не є деталізованими. Це роз’яснюється невідповідністю чинного законодавства сучасним вимогам державного, суспільного, політичного та економічного розвитку України. Також невідповідністю міжнародним і світовим стандартам правового забезпечення захисту та охорони соціально- трудових прав працівників.
Вчені стверджують ,а саме О. Я. Лапко, що: «захист права на працю потрібно розуміти як діяльність компетентних органів держави (наприклад,таких же судів) та інших державних та громадських організацій, а також дій самих суб’єктів права на працю, спрямованих на недопущення порушення або відновлення порушеного права на працю» [1].
Також можна розширити це поняття так, що захист трудових прав працівників – це забезпечення дотримання трудових прав, запобігання від порушень, їх профілактика, реальне відновлення незаконно порушених прав і встановлення трудовим законодавством і діяльністю відповідних органів реальної ефективної відповідальності роботодавців та їх представників за порушення трудового законодавства, його невиконання, тобто за порушення трудових прав працівників.
Між іншим існує допоміжна ознака характерна захисту трудових прав як можливість відшкодування понесеної внаслідок порушення шкоди. Трудова діяльність працівників, насамперед, забезпечується загальнобов’язковим трудовим законодавством. Але особливість правового статусу різних категорій працівників вимагає спеціального підходу й до захисту їх службово-трудових прав, за допомогою правових норм спеціального законодавства [2].
Таким чином, під захистом соціально-трудових прав та законних інтересів працівників варто розуміти діяльність повноважених органів держави та інших державних та громадських організацій, а також дій самих суб’єктів права на працю, що реалізується за допомогою правових заходів, організаційних та процесуальних способів припинення порушень загального та спеціального трудового законодавства України, що спрямовані на профілактику та попередження від правопорушень.
Базою механізму правового регулювання є норми права, які регулюють визначені суспільні відносини. Термін «механізм охорони та захисту прав людини» певною мірою збігається з поняттям «механізм правового регулювання». В структурі поєднуються :
а) праворегулюючі, правоохоронні механізми;
б) механізми вирішення конфліктів;
в) інформаційні, організаційні, акції елементи, що поєднуються для регламентації поведінки та правового виховання осіб з метою задоволення законних прав та інтересів людей [3].
Отже, правовий механізм захисту соціально-трудових прав працівників – це нормативно забезпечена сукупність матеріально-правових заходів, організаційних і процесуальних способів припинення, попередження правопорушень, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, поновлення порушених прав. встановлених загальним та спеціальним трудовим законодавством України.
На основі наукових висновків слід виділити складові елементи правового механізму захисту соціально-трудових прав працівників, а саме:
1) окремим елементом є норми права, які лежать в основі правового регулювання соціально-трудових правовідносин, що забезпечені положеннями загального та спеціального трудового законодавства України;
2) окремими елементами є способи, засоби та форми реалізації відповідного захисту, котрі працівник має можливість використати задля припинення правопорушення;
3) юридичні гарантії, що направлені на реалізацію матеріально-правових заходів, організаційних і процесуальних способів регулювання припинення, попередження та поновлення порушень службово-трудових прав прокурорів, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності;
4) відповідальність, яка має не менш важливе значення в механізмі захисту трудових прав та інтересів працівників, що полягає у застосуванні до осіб, які порушують трудові права працівників, заходів примусового характеру, з метою відновлення порушеного права [4].
Сучасний етап функціонування трудового права характеризується стрімким розвитком законодавства, покликаного виключити положення, що створюють пробіли в забезпеченні захисту трудових прав працівників. Без встановлення правопорядку в сфері соціально-трудових правовідносин неможливий подальший розвиток підприємств, установ, організацій, кадри якого належним чином не захищені. Тому, найважливішим завданням держави є доведення правових стандартів регулювання соціально-трудових відносин в нашій державі до міжнародного рівня.
В даному аспекті вважаємо за доцільне все-таки внести пропозицію по створення окремої глави у проекті Трудового кодексу України, яка буде включати поняття, зміст, форми і способи захисту трудових прав.
Для того, щоб будь-яка форма захисту функціонувала в суспільстві, потрібно, щоб воно виробило ряд необхідних умов, таких як встановлення високого рівня умов праці, державних і суспільних гарантій трудових прав працівників, відповідальності за їх порушення. Це все повинно бути сформовано як додержання трудових прав, свобод і законних інтересів працівників, попередження і профілактика їх порушень, реальним поновленням незаконно порушених прав і встановлення трудовим законодавством та діями відповідних органів та посадових осіб ефективної від повідальності роботодавців за порушення трудових прав працівників.
Тож, на нашу думку, доцільно закріпити поняття «форми захисту трудових прав працівників» у проекті Трудового кодексу України у складі розділу «Захист трудових прав працівників і роботодавців». При такому закріпленні необхідно зважити на всі ризики можливих звернень до Європейського суду з прав людини, наслідки нехтування окремими формами захисту при законодавчому закріпленні, наслідками виникнення колізій з іншими положеннями законодавства про працю.
Списки використаної літератури:
1. Венедиктова І.В. Сучасний словник цивільно-правових термінів. – Серія «Юридичний радник». – Х.: «Страйд», 2005. – 224 с.
2. Грицишина Л.В. Реалії та перспективи закріплення юридичних гарантій захисту права на працю в умовах ринкової економіки / Л.В.Грицишина // Університетські наукові записки, 2006. – № 3-4 (19-20). – с. 282-285.
3. Бурак В. До поняття правового захисту трудових прав працівників / В. Буряк // Вісник Львівського університету. Серія юрид. – 2009. – Вип. 48. – С. 177–182.
4. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.Л. Чанишевої. – 2-ге вид., стер. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 564 с.
___________________________
Науковий керівник: Менів Любов Дмитрівна, кандидат юридичних наук, доцент, Навчально-науковий інститут права Університету Державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
