Лише всього сім десятеліть тому США перебували в умовах ізоляції й відігравали більш ніж другорядну роль у світовій політиці. На шляху до світового лідерства ключове значення мала друга половина ХХ ст. Акумульована до закінчення Другої світової війни колосальна економічна потужність країни, дозволила США здійснити стрибок до світового панування. У цей період США створили мережу міжнародних інститутів й структур безпеки, залучивши в них інші країни. «Саме Гарі Трумен створив усі інструменти «холодної війни»: Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Раду національної безпеки США, ЦРУ, НАТО та інші структури і союзи» [3]. Ці організації діють й сьогодні. Об’єднуюча напруга «холодної війни» сприяла інтеграції Заходу й процесу глобалізації в цілому. Тому дослідження цього унікального політичного феномену, що не має аналогів у світовій історії, є актуальним і нині [4].
12 березня 1947 року Гаррі Трумен проголосив свою доктрину, у якій закликав Конгрес здійснити Греції та Туреччині військову та економічну допомогу для економічної стабілізації в Європі. Рішенням Конгресу США запрошена президентом допомога була асигнована у повному об’ємі. Відповідний закон було підписано 22 травня 1947 року. Найважливішим своїм рішенням в якості президента Гарр Трумен називав стримування комуністичного впливу. У своїх спогадах президент назвав своє послання Конгресу «поворотним пунктом американської зовнішньої політики» [13,106]. Розмірковуючи про значення, реалізацію та сприйняття доктрини «стримування» міжнародною спільнотою дослідник А.Морітц називає доктрину Трумена 1947 року та оновлений зовнішньополітичний курс США обумовленими. Він стверджує, що Сполучені Штати відстоювали свої стратегічні інтереси через політико-економічні міркування в контексті стримування радянського впливу, реалізовуючи в життя глобальну зовнішньополітичну стратегію [10]. Інший автор також запевняє, що проголошена доктрина Трумена відкрила новий етап в американській зовнішній політиці. Допомога Греції та Туреччині, передбачена доктриною, мала глобальне значення [7]. Прибічником цієї думки є і американський дослідник К.Томпсон, який вважає, що доктрина ознаменувала собою кінець епохи ізоляціонізму в американській зовнішній політиці [12]. «На зміну біполярній прийшла нова, американоцентрична система світового економічного панування й політичного устрою, світ «відкритих дверей», що наблизив США до досягнення «американської мрії» - «Pax-Americana» [4]. Російський дослідник І.Ільїнський запевняє: «Ці принципи американської зовнішньої політики тривають і донині…Хоча доктрина є директивою 70-річної давнини – та усі поставлені в ній цілі реалізовані у життя…Адже змінитися може все – природа, світ, людина, але не «національні інтереси США» [3,18]. Відомий американський теоретик в області зовнішньої політики Г.Моргентау відмічав: «Втручатися ми повинні лише тоді, коли наші національні інтереси вимагають цього і коли наша потужність дає нам шанс на успіх» [9]. Бувший міністр оборони У.Коуен заявляв: «Для Америки було необхідно стати головним гравцем на світовій арені, і не тільки тому, що світ потребував цього, а й тому, що Америці та її національним інтересам був необхідний світ, що її оточував» [6]. Ліквідація світової системи комунізму призвела до уніфікації правил міжнародної взаємодії, світ почав перетворюватися у «глобальнее суспільство» [1]. Як підкреслює З.Бжезинский: «Запобігти появі на міжнародній арені домінуючої та антагоністичної євразійської держави – лишається центральним моментом в плані спроможності Америки здійснити своє світове лідерство» [2,12]. В результаті здійснення американської стратегії 1947 року вперше у світовій історії в Євразії відбулося заповнення геополітичного вакууму, що створився, не євразійською державою. Зоною геополітичного впливу США стала більша частина цього суперконтиненту. Як наслідок, стаціонарність сучасної системи міжнародних відносин залежить вже не від протистояння двох наддержав, а визначається поведінкою переможця, його наміром домінувати. «Ця доктрина була великою стратегією, це була всебічна стратегія зовнішньої політики та національної безпеки. Сполучені Штати повинні бути будівельниками правил, а не будівельниками імперії. Нам не потрібно будувати імперію. Ми повинні розбудовувати інституції, правила і норми та розвивати свою гру відповідно до міжнародних норм разом із іншими країнами», - відмічає Т.Кайн [8]. На думку американської дослідниці Елізабет Спелдінг, Америці потрібно висловлювати і пояснювати свої принципи власним громадянам і світу. Адже зовнішня політика США відрізняється від зовнішньої політики звичайної держави або тоталітарної. У доктрині Трумена президент висунув позачасові організуючі принципи щодо свободи і характеру режиму, а також іншого рівня все ще основних принципів політики. Ці принципи включають необхідність допомагати тим, хто бореться за збереження або забезпечення своєї свободи. Вона запевняє, що більшість американців були б щасливі повернутися і залишитися вдома після Другої світової війни, але «холодна війна» зробила це неможливим. Тому доктрина запропонувала підхід до сучасного, післявоєнного світу, який ґрунтується на принципах Америки. Елізабет Спелдінг наголошує, що національні інтереси необхідно правильно розуміти. Американський національний інтерес базується на власних інтересах. Але це просвітлений інтерес, керований справедливістю, і тому вкорінений у чесноті. У світогляді Трумена свобода повинна передувати порядку, оскільки свобода є першим і найглибшим корінням миру. За цим визначенням доктрина Трумена є цілком великою стратегією. Крім того, є прикладом успішної великої стратегії [11].
Отже, мета і завдання, закладені у 1947 році доктриною Трумена, продовжують лишатися основою программ американської економічної допомоги і тепер. Аналізуючи промову президента незаперечним є факт про далекоглядні наслідки запланованого курсу, що запропонував Гаррі Трумен. Його доктрина має відголошення у зовнішній політиці США й до сьогодення [5].
Література:
1. Андреева, Е., 2011. Характеристика системы международной безопасности в период Холодной войны. Молодой ученый №5.
2. Бжезинский, З., 1999. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. М.: Международные отношения.
3. Ильинский, И., 2006. Главный противник: документы американской внешней политики и стратегии 1945-1950гг. М: Издательство Московского гуманитарного университета.
4. Плащинский, А., 2002. США на пути к мировому лидерству: итоги и уроки для нового столетия. Белорусский журнал международного права и международных отношений., № 3. [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://library.by/portalus/modules/politics/print.php?subaction=showfull&id=1096450472&archive=&start_from=&ucat=3&. - Назва з екрану
5. Bostdorff, Denise M., 2008 Proclaiming the Truman Doctrine: The Cold War Call to Arms. Теxas, A&M University Press.
6. Cohen, Warren I., 1993. America in the Age of Soviet Power 1945—1991. Cambridge History of American Foreign Relations. V. 4. Cambridge: Cambridge University Press.
7. Frazier, Robert, 2009. "Kennan, 'Universalism,' and the Truman Doctrine," Journal of Cold War Studies, Spring 2009, Vol. 11 Issue 2, pp 3–34.
8. Kaine, Tim., 2017. A 21st century Truman Doctrine. // Foreign Affairs July 28, 2017. [Електронний ресурс].-Режим доступу:
http://www.shellpoint.info/GreatDecisions/uploads/A%2021st%20century%20Truman%20Doctrine.pdf - Назва з екрану
9. Morgenthau, H. J., 1969. A New Foreign Policy for the United States. New York: Praeger, Р. 128.
10. Moritz, A. Pieper, 2012 . "Containment and the Cold War: Reexaming the Doctrine of Containment as a Grand Strategy Driving US Cold War Interventions". Student Pulse.com. Retrieved 22 August 2012 Vol. 4 No. 08. pg 1|4 [Електронний ресурс].-Режим доступу: http://www.studentpulse.com/articles/672/containment-and-the-cold-war-reexaming-the-doctrine-of-containment-as-a-grand-strategy-driving-us-cold-war-interventions. - Назва з екрану
11. Spalding, Elizabeth Edwards., 2017. The Enduring Significance of the Truman Doctrine. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://doi.org/10.1016/j.orbis.2017.08.001https://www.sciencedirect.com/science/ article/pii/S0030438717300686?via%3Dihub - Назва з екрану
12. Thompson, K. W. Cold War Theories. V. 1. World Polarization. 1943—1953. Lousiana: State University Press, 1991. P. 151.
13. Truman, Harry S., 1955-1956. Memoirs. Vol. 2 Years of Trial and Hope. 1946-1953. X. 587 p. N. p.: Hodder and Stoughton.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
