Ефективність функціонування аграрного ринку вимірюється через оцінку ефективності функцій, які ним виконуються. Разом з тим, на практиці не сформовано єдиного розуміння сутності та переліку функцій аграрного ринку, що позначається на стані правового забезпечення його функціонування.
Законодавче забезпечення функціонування аграрного ринку здійснюється нормами низки законів та підзаконних нормативно-правових актів, проте у них не закріплено функцій аграрного ринку. У науковій літературі функції аграрного ринку досліджуються, переважно, в економічній площині, значно менше у юридичній. При цьому усталені погляди на функції аграрного ринку та їх змістовне наповнення відсутні. Викладене підтверджує актуальність дослідження, спрямованого на узагальнення функцій аграрного ринку, що дозволить більш ефективно розробляти заходи для удосконалення правового забезпечення функціонування вітчизняного аграрного ринку.
У літературі функції ринку визначаються як перелік завдань, які він виконує та цілей, що за його допомогою досягаються [1, с. 6].
Для визначення функцій аграрного ринку, можна звернутися до офіційного визначення цього ринку. Так, згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства» аграрний ринок – це сукупність правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції. Відповідно, такі правовідносини виступають юридичним виразом економічних відносин, розповсюджують на суб’єктів відповідні норми права та індивідуалізують поведінку цих суб’єктів. Водночас аналіз нормативно-правових актів, якими здійснюється нормативне забезпечення функціонування цього ринку, дозволяє дійти висновку, що держава вкладає у зміст аграрного ринку і більш широке значення. Наприклад, про вихід за межі розуміння аграрного ринку тільки як правовідносин свідчать положення Стратегії розвитку аграрного сектору економіки на період 2020 року; Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року та деяких інших підзаконних актів [2, 3], вказуючи, що проблемами аграрного сектору є недостатній рівень розвитку системи логістики в інфраструктурі аграрного ринку; низький рівень самоорганізації та саморегулювання ринку сільськогосподарської продукції; відсутність дієвих заходів із залучення господарств населення у ринковий механізм функціонування аграрного сектору та інші. З викладеного випливає, що розробляючи нормативно-правові акти враховується економічна сутність аграрного ринку. Відповідно, заслуговують на увагу функції аграрного ринку як економічного явища.
Досліджуючи сутність та особливості аграрного ринку С.М. Кваша та С.О. Григор’єв виділили такі функції аграрного ринку, як: регулююча, адаптивна, інформаційна, посередницька, сануюча, ціноутворююча, посилення конкуренції, стабілізуюча, стимулююча, техніко-економічна, алокаційна, інтеграційна та розподільна [4, с. 57]. Погоджуючись у цілому з думкою авторів, потрібно зауважити, що певні функції виділено шляхом подрібнення інших (регулююча та адаптивна; ціноутворююча та техніко-економічна), деякі мають схожий зміст (посилення конкуренції та сануюча). Тому цей перелік функцій важко застосовувати для оцінки ефективності функціонування аграрного ринку та для розробки заходів удосконалення його правового забезпечення.
Натомість І.В. Охрименко називає лише п’ять функцій аграрного ринку, серед яких соціальна, виявлення ринкових цін, стимулююча, селективна та координаційно-управлінська. Автор характеризує ці функції, називаючи найважливішою соціальну функцію, яка полягає у забезпеченні населення належною кількістю харчових продуктів та продовольчих товарів сільськогосподарського походження, [5, с. 30]. З цим твердженням потрібно погодитися з огляду на взаємозв’язок аграрного ринку та продовольчої безпеки держави.
Функції, які виділив І.В. Охрименко, узгоджуються з прийнятим у науці визначенням аграрного ринку, враховують його внутрішню структуру, відбивають процеси, які відбуваються на цьому ринку. Слід зазначити, що виконання цих функцій забезпечується положеннями нормативно-правових актів, однак може й зазнавати певних обмежень. Наприклад, функція виявлення ринкових цін, яка полягає у генерації ринкових цін як цін, що складаються виключно під впливом попиту та пропозиції, що реалізується через ринкову інфраструктуру [5, с. 31], забезпечується положеннями ГК України, Закону України «Про ціни та ціноутворення», виступає одним з напрямів діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції відповідно до Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», проте й обмежується щодо об’єктів державного цінового регулювання на підставі Закону України «Про державну підтримку сільського господарства». Певне законодавче забезпечення має й координаційно-управлінська функція, зміст якої полягає у досягненні шляхом ринкових важелів бажаних пропорцій в обсягах виробництва та збуту сільськогосподарської продукції та продовольства в рамках агропромислового комплексу країни з урахуванням зовнішньоекономічних зв'язків [1, с. 7]. Слід зазначити, що за змістом ця функція подібна до регулюючої функції аграрного ринку. На сучасному етапі ця функція доповнюється державним регулюванням, оскільки загальновизнано необхідність та доцільність державного впливу на цей ринок, однак державою задекларовано напрям на розвиток саморегулювання в аграрному секторі та делегування державою галузевим, фаховим та територіальним об’єднанням частини повноважень щодо регулювання аграрного ринку [2].
Розвиток аграрного ринку та глобалізаційні процеси зумовлюють трансформацію функцій цього ринку, появу нових функцій або виділення певних аспектів у межах наявних. Беручі за основу вищеназвані функції, можна у їх межах виділити супутні функції аграрного ринку. На сучасному етапі в рамках функції виявлення ринкових цін виконуються техніко-економічна та функція ціноутворення; у межах селективної реалізується сануюча, тобто припинення неконкурентоспроможних суб’єктів; поряд із стимулюючою здійснюється контролююча функція; супутніми функціями координаційно-управлінської можна назвати розподільну та алокаційну.
Зазначений перелік функцій аграрного ринку варто доповнити інформаційною функцією, яка полягає у тому, що учасники ринку можуть отримати об’єктивну інформацію про попит, пропозиції, ціни, умови продажу продукції тощо. Обов’язки щодо збору та надання інформації покладено законодавством на товарні біржі, оптові ринки сільськогосподарської продукції та деяких інших суб’єктів. Наразі на державному рівні визнано проблему непоінформованості значної частини сільськогосподарських товаровиробників про кон’юнктуру ринків [2, 3], що вимагає удосконалення, зокрема законодавчого забезпечення виконання аграрним ринком цієї функції. Cупутньою для інформаційної функції виступає комунікаційна функція, відповідно до якої інфраструктура аграрного ринку має забезпечувати належний обмін інформацією.
Також варто зазначити, що тривалий час існує проблема забезпечення раціонального використання земель сільськогосподарського призначення та зменшення техногенного навантаження аграрного сектору на навколишнє природне середовище та його охорони. Відповідно, можна пропонувати у межах стимулюючої функції зосередитися на екологізації сільського господарства та розвитку органічного сільського господарства.
Функції аграрного ринку мають важливе значення для оцінки ефективності його функціонування, результати якої в умовах поєднання саморегулювання цього ринку з державним регулюванням можуть виступати підґрунтям для розробки та впровадження відповідних заходів, спрямованих на удосконалення його функціонування, зокрема правового забезпечення його функціонування. Тому доцільно закріпити перелік функцій аграрного ринку на рівні нормативно-правового акту. Вбачається, що таким актом принаймні може бути концепція або стратегія розвитку аграрного ринку на певний період, для виконання якої потрібно розробляти відповідний план заходів з конкретизацією цих заходів для забезпечення виконання аграрним ринком кожної з функцій. Нормативне закріплення функцій аграрного ринку також сприятиме формуванню більш усталеного розуміння їх змісту.
На підставі викладеного запропоновано поділ функцій аграрного ринку на основні (соціальна, виявлення ринкових цін, стимулююча, селективна та координаційно-управлінська, інформаційна) та супутні (ціноутворення, техніко-економічна, сануюча, контролююча, розподільна, алокаційна, комунікаційна, екологізації сільського господарства та ін.) та закріплення функцій аграрного ринку у нормативно-правовому акті програмного характеру.
Виконання функцій аграрного ринку значною мірою залежить від інфраструктури аграрного ринку, тому напрямом подальших наукових досліджень стане аналіз правових аспектів її створення та функціонування.
Література:
1. Охріменко І.В., Паска І.М. Наукові основи макроекономічного аналізу аграрного ринку. Агросвіт. 2015. № 17. С. 3-7. URL: http://www.agrosvit.info/pdf/17_2015/2.pdf
2. Стратегія розвитку аграрного сектору економіки на період 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №806-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/806-2013-%D1%80/find?text=%F0%E8%ED
3. Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. №1437-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/248907971
4. Кваша С.М., Григор’єв С.О. Сутність та особливості аграрного ринку. Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова. 2016. Т. 21. Вип. 8 (50). С. 56-59.
5. Охрименко І.В. Аналіз аграрного ринку на основі модельних підходів. Інвестиції: практика та досвід. 2011. № 6. С. 29-32. URL: http://www.investplan.com.ua/?op=1&z=1121&i=5
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
