ІНВЕСТИЦІЙНЕ ПРАВО ЯК ЧИННИК ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ КАПІТАЛІВ В УКРАЇНІ
16.09.2008 09:31
Автор: Кириченко Олександр Анатолійович, доктор економічних наук, професор, завідуючий кафедрою інвестиційного бізнесу Університету економіки та права „КРОК”, Кім Юрій Геннадійович, фінансовий директор дочірнього підприємства фірма «ІСТ»
[Финансовое право. Банковское право]
Інституційні реформи фінансового сектору призвели до напівстихійного формування в Україні економіки ринкового типу і створення трьох ланкової системи її фінансування: бюджетне фінансування; банківське кредитування; інвестування.
Україна має усі об’єктивні передумови для динамічного поступу до цивілізованих ринків капіталу, але ті проблеми, які постійно виникають через недосконалість і безсистемність реформ, несумісність економічних методів управління і закономірностей розвитку ринкових структур, значні недоліки в правовому забезпеченні розвитку ринку капіталів негативно впливають на економічний стан країни та її фінансову безпеку.
Якщо збільшення обсягу внутрішнього інвестиційного капіталу було зумовлене загальним економічним зростанням та значним збільшенням банківського кредитування, збільшенням обсягів експорту, сприятливою кон’юнктурою світових цін на вироби з металу та хімії, грошовими надходженнями від українців, що проживають за кордоном тощо, то притік іноземних інвестицій безпосередньо залежав від створеного в країні інвестиційного клімату. Який в значній мірі залежить від стану нормативно-правової бази.
На 1 липня 2008 року в Україні напрацьована значна законодавча база, більш ніж 30 законів України і 1000 законодавчих актів з питань ефективного функціонування ринку капіталів і зокрема основні закони:
- Про інвестиційну діяльність (1991 р.);
- Про режим іноземного інвестування (1996 р.);
- Про концесії (1999 р.);
- Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності (2000 р.);
- Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами (2000 р.);
- Про інститути спільного інвестування (пайові та інвестиційні фонди) (2001 р.);
- Про банки і банківську діяльність (2000 р.)
- Про цінні папери та фондовий ринок (2006 р.);
- Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні (1997 р.);
- Про акціонерні товариства (2007 р.);
- Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (2003 р.);
- Про недержавне пенсійне забезпечення (2003 р.);
- Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (2003 р.);
- Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю (2003 р.);
- Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати (2003 р.);
- Про страхування (1994 р.);
- Про інформацію (1992 р.);
- Про захист інформації в автоматизованих системах (1992 р.);
- Про кредитні спілки (2001 р.);
- Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (2000 р.);
- Про електронні документи та електронний документообіг (2003 р.).
Аналіз прийнятих законів з питань інвестиційної діяльності показав, що багато з цих законів прийняті ще на ранніх етапах розвитку ринку капіталів в Україні і потребують внесення відповідних змін, а саме в Закон України „Про режим іноземного інвестування” особливо в частині права націоналізації і реквізування інвестицій, Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині зниження ставки оподаткування при здійсненні інвестиційних процесів, також необхідно внести зміни до Закону України „Про концесії” в частині захисту приватних інвестицій та ухвалити Закони України „Про державно-приватне партнерство”, „Про акціонерні товариства”, „Про інвестиційні компанії”.
Крім того, українське законодавство, що регулює або впливає на інвестиційну діяльність потребує системного вдосконалення:
1) по-перше, недостатньо врегульоване питання виділення та обігу землі;
2) по-друге, потребує реформування дозвільна система;
3) по-третє, система нарахування та стягнення податків і зборів в Україні є ускладненою і накладає помітне навантаження на підприємницьку діяльність.
Крім того, в Україні відсутні і законодавчо не забезпечені поширені в Європі слідуючі фінансові інструменти: державні пенсійні облігації; гарантовані облігації; субординовані облігації; конвертовані облігації; облігації, забезпечені цінним паперами під заставу цінних паперів інших емітентів; привілейовані акції з кумулятивними (накопичуваними) дивідендами; привілейовані акції з різними обсягами прав для їх власників; привілейовані акції, конвертовані у прості акції цього ж емітента; похідні фінансові інструменти відповідно до класифікації, наведеній у Директиві 39/2004/ЄС „Про ринки фінансових інструментів”;
- українські депозитарні розписки.
Чекає також свого рішення створення комплексної системи законодавчого забезпечення основи інвестиційного процесу фондового ринку та державної інфраструктури його підтримки. Якщо на сьогодні ухвалена група базових законів, яка регулює діяльність біржових майданчиків, депозитарну систему рейтингів та індексів, то на сьогодні зовсім відсутнє законодавче забезпечення діяльності інвестиційних банків, венчурних фондів, клірингових палат і таке інше, неврегульоване питання щодо систем розкриття інформації, акціонерних товариств та податкового навантаження інвестиційних проектів. Це значно уповільнює прихід стратегічних та портфельних інвесторів, а вирішення вищезазначених питань дозволить Україні отримати сучасний фондовий ринок з усіма елементами його ефективного функціонування: централізовану національну депозитарну систему; консолідовану біржову систему; систему розкриття інформації; де матеріалізований обіг та емісію цінних паперів; модернізовану торгівельну, облікову та розрахункову інфраструктуру.
Слід також відзначити, що невпорядкованість державного регулювання ринку капіталів в Україні також створює багато перепон на шляху інвестора.
Державне регулювання ринку капіталів в Україні здійснюється:
- ринку банківських послуг – Національним банком України (НБУ);
- ринку цінних паперів – Державною комісією із цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР);
- небанківських фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП);
- ринку інвестицій та інновацій – Державне агентство України з інвестицій та інновацій (ДАУІІ).
Крім зазначених державних установ функції регулювання ринку капіталів виконують Президент України, Кабінет Міністрів України, Антимонопольний Комітет, Митний Комітет, Податкова адміністрація України, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Українська фондова біржа.
Одним із шляхів для покращення ситуації на ринку капіталів в Україні слід якнайшвидше реалізувати розроблену Державним агентством з інвестицій та інновацій цільову економічну програму правової модернізації цього ринку. Перш за все, це стосується реформування правової системи державного регулювання ринків капіталу, фінансових послуг та діяльності фінансових установ на засадах розмежування функцій, регулювання та консолідованого нагляду.
За участю держави в 2009-2010 роках пропонується створити:
- венчурний корпоративний інвестиційний фонд інноваційного розвитку;
- державний інноваційно-інвестиційний банк;
- державну фінансову установу муніципального розвитку;
- національну фондову біржу;
- центральний депозитарій цінних паперів;
- центральну розрахунково-клірінгову палату;
- центрального контрагента (ССР) – структури, яка займає позицію між установами платіжної системи.
В 2009 році необхідно розробити законодавчу базу для використання в Україні слідуючих фінансових інструментів:
- державних пенсійних облігацій;
- гарантовані облігації, погашення яких гарантується іншою юридичною особою, як правило, пов’язаною емітентом;
- субординовані облігації, що передбачають встановлену пріоритетну черговість їх погашення по відношенню до зобов’язань емітента перед іншими кредиторами у разі банкрутства або де фолу емітента;
- конвертовані облігації, які випускаються під зобов’язання обміну, за бажанням їх власника, на інші цінні папери, як правило, прості акції або облігації наступних випусків цього ж емітента;
- облігації, забезпечені цінними паперами під заставу цінних паперів інших емітентів, що перебувають у портфелі емітента цих облігацій;
- привілейовані акції з кумулятивними (накопичувальними) дивідендами, що випускаються з метою оптимізації інвестиційної та дивідендної політики емітента;
- привілейовані акції з різними обсягами прав для їх власників, що найкращим чином відповідає інтересам різних груп інвесторів (акціонерів-менеджерів, інституційних портфельних інвесторів, інших акціонерів);
- привілейовані акції, конвертовані у прості акції цього ж емітента;
- похідні фінансові інструменти відповідно до класифікації, наведеній у Директиві 39/2004/ЄС „Про ринки фінансових інструментів”;
- українські депозитарні розписки.
Література:
1. Заєць А. П. Нові підходи до формування інвестиційної та інноваційної політики України.www.in-gov.ua
2. Проект Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні. www.in-gov.ua. 10.01.08.
3. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку /О.С.Власюк; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони. – К., 2008. – 48 с.
4. Геєць В.М., Кизим М.О., Клебанова Т.С., Черняк О.І. та ін. - Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: Монографія. - Х., 2006. - 240 с.
5. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія/Керівник авторського колективу О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с
6. Кириченко О.А. Фінансово-економічний механізм інноваційно – інвестиційного розвитку України. Монографія. – К.: НАУ, 2008. -342с.
7. Кириченко О.А., Сідак В.С., Лаптєв С.М., Захаров О.І., Пригунов П.Я. та інші. Проблеми управління економічною безпекою суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: Університет економіки та права «КРОК», 2008. -403с.
8. Нижник Н.Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник/ Н.Р.Нижник, Г.П.Ситник , В.Т.Білоус; Українська Академія держ. управління при Президентові України; Академія державної податкової служби України. — К.: Преса України, 2000. - 304с.
e-mail: okyrychenko@gmail.com, uk@ict.kiev.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
