Демократизація суспільних відносин та утвердження інституту демократичних виборів викликало потребу у врегулювання питань здійснення волевиявлення та можливостей бути обраним. Дані питання є надзвичайно важливими для кожної країни, оскільки в процесі голосування формуються вищі органи державної влади, які вирішують подальшу долю країни протягом терміну дії своїх повноважень. Таким чином, природно, що в процесі врегулювання даного питання виникло поняття «цензу» або «обмежень» стосовно права голосу та права бути обраним на певну державну посаду. Виборчі системи також забезпечують критерії, які передбачають можливість визначення, за яких обставин може бути відібрано або призупинено виборче право. Ці питання часто стають проблемою для будь-якої держави, оскільки навіть незначне порушення балансу може вплинути на легітимність та законність виборчого процесу, за яким фактично стоять надзвичайно великі витрати для державного бюджету та умови стабільності самої країни, тому дослідження з даної тематики потребує додаткового наукового дослідження.
Метою даної праці є окреслення демократичної парадигми встановлення виборчих цензів в країнах Західної Європи.
Теоретичною основою роботи послужили праці таких авторитетних науковців та практиків, як Марцеляк О.В., Марцеляк С.М., Автономов А.С., Герасименко Т.В., Ісраелян В.Б., Ігнатов В.Г., Кістяківський Б.О., Шаповал В.М. та ін.
Важливою ознакою сучасних демократичних виборів є визнання загального виборчого права за всіма дорослими і психічно здоровими громадянами. Цей аспект ще на початку ХХ ст. яскраво підкреслював відомий учений-правник Б.О. Кістяківський, який говорив: «Нема нічого, що такою мірою забезпечувало б державну єдність і національну солідарність, як загальне виборче право» [3, c. 679]. Водночас варто відзначити, що світова виборча практика передбачає окремі обмеження в загальному виборчому праві – цензи, запровадження яких має на меті чітке визначення кола виборців, а також критеріїв, за якими окреслюються претенденти на мандат представницького органу [4].
Оскільки право голосу є найосновнішим елементом системи демократичних виборів, держави мають визначати, які обмеження можуть бути накладені на право, не порушуючи принципів міжнародного права людини. Загалом ці обмеження підпадають під чотири категорії: 1) мінімальні вікові вимоги; 2) вимоги до громадянства; 3) вимоги до місця проживання; 4) втрата права голосу через рішення про повну чи часткову недієздатність особи або в разі вчинення певного злочину [1].
Очевидно, що право голосу та право бути обраним повинно виникати з досягненням особою певного мінімального віку. Цей мінімальний вік для голосування не повинен перевищувати 18 років, оскільки міжнародні правозахисні документи чітко передбачають, що людина отримує політичні права в цьому віці. Однак загальновизнано, що вимога до мінімального віку для тих, хто обирається може бути вищою [5].
Право голосу може залежати від наявності громадянства. Однак конкретні регіональні інструменти з прав людини передбачають можливість іноземцям голосувати на місцевих виборах після певного періоду проживання. Таким чином, право голосу може бути предметом обґрунтованих вимог проживання.
У деяких країнах, осіб, засуджених до позбавлення волі, позбавляють права голосу. Такі обмеження підтримала Європейська комісія з прав людини. Однак у справі Labita v. Italy, Європейський суд з прав людини (далі - Суд) визнав порушення статті 3 Протоколу 1 ЄКПЛ, коли невинна особа зазнала втрати права голосу через законодавчі положення, спрямовані на контроль за злочинною діяльністю. Визнаючи, що тимчасове припинення виборчих прав осіб, щодо яких були докази членства в мафії, переслідує законну мету, Суд зауважив, що, коли ім'я пана Лабіта було вилучено з виборчого списку після його виправдання, подібні дії були безпідставними та порушили його законні права. Суд не міг вважати цей захід пропорційним. Тому було порушення статті 3 Протоколу 1 [2].
Право голосу може бути відібраним. Однак подібні дії та підстави для них мають бути детально визначені законом. Принцип пропорційності повинен бути дотриманим. Відібрання права голосу чи виборчого кандидата може бути здійснено лише шляхом винесення рішення суду. Крім того, ці права можуть бути автоматично відновлені після відбуття покарання за будь-яке кримінальне правопорушення [1].
Таким чином, на міжнародному рівні визначено, що певні обмеження в праві голосу чи праві бути обраним є виправданим, не порушує прав людини та забезпечує в певній мірі необхідну національну безпеку. В той же час, відповідні обмеження мають бути детально прописані в законодавстві, оскільки нормативні неточності призводять до порушення ЄКПЛ.
Література:
1. International Standards and Commitments on the Right to Democratic Elections: A Practical Reference Guide to Democratic Elections Best Practice OSCE/ODIHR Draft Paper, 8 November 2002. URL: https://www.osce.org/odihr/elections/16859?download=true (Last accessed: 13.10.2019).
2. Labita v. Italy, Application No. 26772/95 (6 April 2000). URL: https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-58559%22]} (Last accessed: 13.10.2019).
3. Кістяківський Б.О. Вибране / Б.О. Кістяківський. – К. : Абрис, 1990.
4. Марцеляк О.В., Марцеляк С.М. «Правова природа й види цензів у виборчому праві». URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/4806/1/%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0
%92%D0%9E%D0%92%D0%90%20%D0%9F%D0%A0%D0%98%D0%A0%D0%9E%D0
%94%D0%90%20%D0%99%20%D0%92%D0%98%D0%94%D0%98%20%D0%A6%D0
%95%D0%9D%D0%97%D0%86%D0%92%20%D0%A3%20%D0%92%D0%98%D0%91
%D0%9E%D0%A0%D0%A7%D0%9E%D0%9C%D0%A3%20%D0%9F%D0%A0%D0%90
%D0%92%D0%86.pdf (Остання дата звернення 13.10.2019).
5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: міжнародний документ від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_043 (Остання дата звернення 13.10.2019).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
