ОСОБЛИВОСТІ ПРЕДМЕТА ДОКАЗУВАННЯ ПО СПРАВАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ
25.09.2008 10:44
Автор: Толкачов Дмитро Ігорович, аспірант другого року навчання кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Останнє десятиліття питання відшкодування моральної шкоди стає все дедалі актуальнішим. Практика не стоїть на місці і якщо раніше сформулювати принципи визначення самої моральної шкоди та її відшкодування було дуже важко, то зараз ми можемо спостерігати за певними доробками в цій сфері.
Так, відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
В то же час „білих плям”, які зараз присутні в цій сфері вистачить ще на досить великий термін вивчення. В площині не достатньо визначеного лежить такий елемент інститут відшкодування моральної шкоди, як причинно-наслідковий зв’язок між противоправним діянням, його наслідками, та сумою яка підлягає відшкодуванню.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Більш детальні рекомендації вказані у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Зокрема, Пленум Верховного Суду України, вказує на обов’язок з’ясування судом обставин пов’язаних з тим, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Але при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З одного боку, такі засади є цілком демократичними, але в той же час породжують неоднозначність практики, оскільки кожен суддя оцінює обставини подібної справи суб’єктивно. Тому, метою подальшого вивчення повинен стати саме аналіз та структуризація вищевказаних причинно-наслідкових зв’язків у сфері відшукування шкоди, та їх впливу на суми, які підлягають відшкодуванню.
Література:
1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”;
2. Конституція України від 28.06.1996 р. – ВВР. – 1996. – № 30.
3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. – ВВР. – 2003.
4. Цивільне право України: Підручник / Під ред. Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003.
e-mail: dtolkachov@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter