Для потреб боротьби зі злочинністю здавна використовують ознаки зовнішності людини. Наукові методи і засоби роботи з інформацією про зовнішній вигляд людини започатковані й стали надбанням практики у 80-х роках XIX ст.
Потреба в установленні особи за її зовнішніми ознаками виникає під час проведення багатьох оперативних і слідчих дій, у ході розшуку та затримання підозрюваного, підсудного, що уникають слідства, суду, виправних установ; під час освідування й пред'явлення для впізнання; перевірки за обліками безвісти зниклих і невпізнаних трупів; перевірки документів, що засвідчують особу; у ході експертного встановлення тотожності (ідентифікації) особи, зображеної на більш ніж двох фото знімках тощо [1].
Вчення про ознаки зовнішності людини, про їх матеріальні та ідеальні відображення, про методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють значну роль у розкритті та розслідуванні злочинів, утворює окрему теорію науки криміналістики, яку називають криміналістичною габітологією або габітоскопією.
Опис проводять зверху вниз, від загального до конкретного – загальна будова тіла, голова, волосся, кінцівки, шия, плечі, спина. Ознаки характеризують за розміром (великий, малий, середній), формою (кругла, квадратна, трикутна тощо), положенням (виступаюче, скошене, пряме) і кольором (червоний, блідий). Особливі прикмети – відмітні зовнішні ознаки, вроджені або набуті у процесі життя, які вирізняються своїм розміром, розміщенням, кольором (каліцтво, родимі плями, великий рот, ніс тощо). Татуювання має поширення переважно серед злочинців. Татуювання у вигляді малюнків, як правило, мають певний прихований зміст, а саме: можуть вказувати на становище в злочинному середовищі, належність до злочинної діяльності, судимість і терміни покарання, злочинний досвід і ступінь кваліфікації, належність до певної категорії злочинців, спосіб учинення злочину, знаряддя злочину [2].
Найвагоміше ідентифікаційне значення мають власні ознаки, зокрема анатомічні, зумовлені кістково-хрящовою основою тіла людини (будова вушної раковини, спинки носа). Вони є найбільш стійкими. Менш стійкими є анатомічні ознаки, основою яких слугують м’які тканини. Недостатньо стійкими вважають функціональні ознаки, бо їх значно легше змінити. Однак піддати зміненню весь комплекс функціональних ознак неможливо, зважаючи на формування динамічного стереотипу певних рухів (під час ходи, жестикуляції тощо).
У криміналістичній практиці широко використовуються суб’єктивні портрети – зображення обличчя людини, створені на основі відображення мисленнєвого образу у пам’яті очевидця. На практиці використовуються мальовані, мальовано-композиційні та фотокомпозиційні суб’єктивні портрети. Як мальовані портрети використовуються штрихові і напівтонові малюнки обличчя, статури людини, що створюють художники зі слівс відків, очевидців та потерпілих [3].
Найбільш поширеним джерелом відомостей про зовнішність людини є фотознімки. У криміналістичній практиці використовуються впізнавальні (сигналетичні) знімки, виконані за встановленими правилами. Часто використовуються фотознімки, призначені для паспортів, посвідчень та інших документів [4].
Отже можна зробити висновок, шо криміналістична габітологія має важливе значення в боротьбі зі злочинністю. Положення цієї галузі, розроблені методи, засоби використовуються для розшуку живих осіб, передусім злочинців під час розслідування злочину, безвісти зниклих людей, що нерідко стають жертвами злочинів, ідентифікації живих осіб, невпізнаного трупа.
Література:
1. Криміналістична габітологія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://pidruchniki.com/1010061151555/pravo/kriminalistichna_gabitologiya.
2. Біленчук П. Д., та ін. Криміналістика.: Підруч. для слухачів, ад'юнктів, викладачів вузів системи МВС України / П. Д. Біленчук, О. П. Дубовий, М. В. Салтевський, П. Ю. Тимошенко. За ред. акад. П. Д. Білен- чука. - К.: ATIKA,1998. - 416 с. 1998
3. Криміналістична габітологія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://studfile.net/preview/3009932/page:29/.
4. "Криміналістика" [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://arm.naiau.kiev.ua/books/kruminalist/lections/lection_2.12.html.
________________
Науковий керівник: Сачко Олександр Васильович, доцент, Дніпровський національний університет ім. О. Гончара
|