Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого [1,2].
Я вважаю, що діти, які стали агресорами не повністю розуміють, якої шкоди та страждань вони завдають іншим. Ставши «булером», «агресором» такі діти вважають, що знущання над слабшими – смішно. При цьому отримуючи схвалення з боку друзів-спостерігачів, вони відчувають себе сильними та «крутими».
Деякі діти «булять», тому що самі постраждали від насильства (вдома, на вулиці серед однолітків або при відвідуванні спортивних секцій, різноманітних творчих позашкільних гуртків, тощо). В таких випадках вони можуть зганяти свій біль шляхом знущання і приниженням слабших.
До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить до фізичного насильства.
18 грудня 2018 року Верховна Рада України увалила закон про антибулінг.
Документ вніс ряд змін у Кодекс України про адміністративні правопорушення та Закон України «Про освіту». За доповненим законом про антибулінг виділяються типові ознаки цькування:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, або спричинення соціальної ізоляції.
За даними дослідження UNICEF Ukraine: 24% українських школярів вважають себе жертвами «боулінгу». Проте немає даних, скільки дітей є агресорами, адже вони такими себе не вважають. Деякі думають, що це весела гра, інші самостверджуються, більшість не знає, яких страждань завдають їхні «жарти», «ігри» жертвам. «Булінг» завдає психологічної шкоди не лише жертвам, але й агресорам.
За «булінг» за неналежне виховання неповнолітніх або малолітніх дітей відповідальність несуть батьки, законом передбачені адміністративні стягнення:
Отже, до видів «булінгу» належать: фізичне, економічне, психологічне, сексуальне насильство та кібербулінг. Деякі діти «булять», тому що самі постраждали від насильства, а знущання над іншими дозволяє їм ловити захоплені погляди оточення, а саме відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. Саме таким чином «булери» можуть зганяти свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення ст.174.4.
2. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
