У сучасному світі об’єкти права інтелектуальної власності займають особливе місце у суспільному житті. У зв’язку з цим, актуальним видається питання дослідження механізму заподіяння шкоди компонентам кримінально-правової охорони об’єкта права інтелектуальної власності. Деякі питання, пов’язані із цим були розглянуті у роботах Берзіна П.С., Нерсесяна А.С., Харченка В.Б. та деяких інших науковців. Утім, механізм заподіяння шкоди такому компоненту кримінально-правової охорони об’єктів права інтелектуальної власності як потерпілі залишається недослідженим. Тому його дослідження виявляється актуальним и доцільним.
Потерпілими, проти яких спрямовується злочинне діяння, можуть виступати як окремий індивід, так і людина як учасник суспільних відносин. Як індивід потерпілий є об’єктом посягання у тих випадках, коли злочином створюється загроза або спричиняється шкода невід’ємним індивідуальним благам людини, її фізичному існуванню. В більшості випадків він стає «мішенню» злочинного посягання як учасник суспільних відносин, коли результатом вчинення злочину може бути порушення певних суспільних зв’язків.
Вказівка на потерпілого від злочинів, що посягають на об’єкти пава інтелектуальної власності, пов’язується із правовим статусом особи як учасника відносин інтелектуальної власності. З точки зору соціології, статус – це позиція індивіда в групі або суспільстві, а його змістом визнається сукупність прав та обов’язків, коло функцій, що виконуються індивідом на даній позиції. Саме статус визначає той інтерес, який дана людина явно або неявно, постійно чи тимчасово буде переслідувати та захищати.
Наявність негативного впливу на учасника відносин інтелектуальної власності визначено у регулятивному законодавстві вказівками на порушення прав, свобод та інтересів; вплив на об’єкт права інтелектуальної власності, зміни і розриву соціальних зв’язків, що мають наслідком завдання потерпілому таких різновидів шкоди:
1) ускладнення або позбавлення можливості задоволення охоронюваного законом інтересу щодо об’єкта права інтелектуальної власності (що може виражатися, наприклад, у формі неотримання чи недоотримання вигоди (доходу) належним суб’єктом і отримання такої вигоди (доходу) неналежним суб’єктом);
2) завдання шкоди честі, гідності, діловій репутації (зокрема, у разі створення контрафактної продукції і розповсюдження її під іменем справжнього автора);
3) втрата зв’язку творця з об’єктом права інтелектуальної власності (наприклад, у разі знищення, руйнування об’єкта права інтелектуальної власності), виключення належного суб’єкта з кола суб’єктів відповідних правовідносин (наприклад, у випадку привласнення авторства, вчинення плагіату та ін.), вчинення дій, що свідчать про невизнання авторства тощо;
4) спричинення душевних (моральних) страждань у зв’язку із знищенням, руйнуванням об’єкта права інтелектуальної власності, що пов’язане із припиненням існування результату інтелектуальної, творчої діяльності людини і, відповідно, неможливістю відновлення втраченого унікального продукту;
5) розповсюдження відомостей, які мали б зберігатися у таємниці, що крім, власне, незаконного поширення комерційної чи банківської таємниці може бути пов’язаним також із розповсюдженням певних особистих даних щодо особи, а, отже, у тому числі включати в себе порушення таємниці особистого життя.
Важливим є те, що негативний вплив на потерпілого і, відповідно, виникнення внаслідок вчинення злочинного діяння душевних страждань можна віднести до таких значень, об’єктивна оцінка яких є значним чином ускладненою. Зокрема, дискусійними є питання як щодо можливості здійснення оцінки моральних страждань, вираженої у матеріальній формі (у певних одиницях виміру), так і відносно можливості повноцінного відшкодування завданої шкоди і повного відновлення особи після вчиненого щодо неї суспільно небезпечного діяння. Так, наприклад, у літературі вірно відзначається, що у випадку посягань на майнові права особи їх можливо відновити через відшкодування вартості. У той же час, у разі розголошення певної інформації, таке відновлення вбачається неможливим, оскільки «розголошена інформація вже не зможе знову стати таємницею, незважаючи на притягнення винного до відповідальності».
У Кримінальному кодексі України ці негативні прояви відображено у формулюваннях «порушення права» (статті 176, 177, 229 КК України); «привласнення авторства» (ст. 177 КК України); «дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей», «умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника» (статті 231, 232 КК України).
Вказані зміни слід вважати негативними з огляду на те, що вони відображають переміну якісних та/або кількісних показників компонентів об’єкта кримінально-правової охорони у виді їх погіршення та/чи зменшення.
Література:
1. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.
2. Горпинюк О. П. Кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Горпинюк Оксана Петрівна; Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів, 2011. – 242 с.
3. Добреньков В. И., Кравченко А. И. Фундаментальная социология : В 15 т. Т. 4: Общество: статика и динамика. – М. : ИНФРА-М, 2004. – 1120 с.
4. Добреньков В. И., Кравченко А. И. Фундаментальная социология : В 15 т. Т. 5: Социальная структура. – М. : ИНФРА-М, 2004. – VIII, 1096 с.
5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III // Офіційний вісник України 2001 р., № 21, стор. 1, стаття 920.
6. Нерсесян А. С. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності: Монографія. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 192 с.
7. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: спеціальність 12.00.08 / Фесенко Євгеній Володимирович; Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2004. – 426 с.
8. Харченко В. Б. Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні: монографія / В. Б. Харченко. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 480 с.
Коротюк О. В. МЕХАНІЗМ ЗАПОДІЯННЯ ШКОДИ ПОТЕРПІЛИМ У РАЗІ ВЧИНЕННЯ ПОСЯГАННЯ НА ОБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.
У статті розглянуто особливості механізму заподіяння шкоди потерпілим у разі вчинення посягання на об’єкт права інтелектуальної власності. Встановлено, що негативні прояви злочинного впливу на потерпілого є ускладнення або позбавлення можливості задоволення охоронюваного законом інтересу щодо об’єкта права інтелектуальної власності, втрата зв’язку творця з об’єктом права інтелектуальної власності тощо. Ці зміни є негативними з огляду на те, що вони відображають переміну якісних та/або кількісних показників компонентів об’єкта кримінально-правової охорони у виді їх погіршення та/чи зменшення.
Ключові слова: механізм заподіяння шкоди, потерпілий, об’єкт права інтелектуальної власності, кримінально-правова охорона, посягання.
Коротюк О. В. МЕХАНИЗМ ПРИЧИНЕНИЯ ВРЕДА ПОТЕРПЕВШИМ ПРИ СОВЕРШЕНИИ ПОСЯГАТЕЛЬСТВА НА ОБЪЕКТ ПРАВА ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ.
В статье рассмотрены особенности механизма причинения вреда потерпевшим в случае совершения посягательства на объект права интеллектуальной собственности. Установлено, что негативные проявления преступного воздействия на потерпевшего являют собой осложнения или лишения возможности удовлетворения охраняемого законом интереса к объекта права интеллектуальной собственности, потерю связи творца с объектом права интеллектуальной собственности и тому подобное. Эти изменения являются негативными ввиду того, что они отражают изменение качественных и / или количественных показателей компонентов объекта уголовно-правовой охраны в виде их ухудшения и / или уменьшения.
Ключевые слова: механизм причинения вреда, потерпевший, объект права интеллектуальной собственности, уголовно-правовая охрана, посягательство.
Korotiuk O. V. MECHANISM OF INJURY DAMAGE TO VICTIMS DURING THE ENCROACHMENT ON OBJECT OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS.
The article deals with the peculiarities of the mechanism of injury damage to victims in the case of infringement of object of intellectual property rights. It has been established that the negative effects of criminal influence on the victim are complication or deprivation of the possibility of satisfying the legitimate interest in the object of intellectual property rights, loss of communication of the creator with the object of intellectual property rights, etc. These changes are negative because they reflect changes in the qualitative and / or quantitative indicators of the components of the criminal defense object as they deteriorate and / or decrease.
Keywords: mechanism of injury damage, victim, object of intellectual property rights, criminal protection, encroachment.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
