Завдання побудови в Україні правової держави обумовлює необхідність здійснення системних реформ у всіх сферах суспільних відносин. Не є виключенням у цьому питанні й судова реформи, в ході здійснення якої було запроваджено низку заходів щодо реформування системи судоустрою, внесення змін до процесуального законодавства, що внесло суттєві зміни в діяльність вітчизняних судів. Особлива роль у правовому захисті інтелектуальної власності належить судовій владі. Забезпечуючи охорону суб’єктивних прав правовласників об’єктів права інтелектуальної власності, держава забезпечує охорону інтелектуальної власності, дотримання правового порядку в суспільстві, встановлює заборону на незаконне використання майнового та особистого немайнового права інтелектуальної власності, а у разі встановлення факту порушення, притягує винних осіб до юридичної відповідальності.
Суб’єктивні права учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майновими правами інтелектуальної власності, особистими немайновими правами інтелектуальної власності, які пов’язані з правом особи на визнання результатів творчої інтелектуальної діяльності, правом перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, а також іншими особистими немайновими правами інтелектуальної власності, встановлені законом, підлягають правовій охороні [1, с. 91].
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 16.06.2016 р, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. У системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанції з розгляду окремих категорій справ. Вищим спеціалізованим судом є: Вищий суд з питань інтелектуальної власності, у складі якого може утворюватися судова палата для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції, а також утворюється апеляційна палата для розгляду справ в апеляційній інстанції [2]. На думку О. Світличного створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності не в повній мірі вирішило питання з приводу розмежування підвідомчості справ пов’язаних із захистом інтелектуальної власності [3, с. 89]. Погоджуючись з наведеною думкою, варто зазначити, що вказане потребує окремого наукового дослідження.
Прийняття 03.10.2017 року Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів [4], повинно було вирішити існуючі питання охорони та захисту прав інтелектуальної власності. Проте, широта окресленого питання у сфері захисту прав інтелектуальної власності спонукає нас звернутися до різних джерел. Відсутність узагальнення Верховним Судом України (Верховним Судом) законодавства у справах про кримінальні злочини та адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності неминуче позначається на правозастосовній діяльності. Зокрема, узагальнені застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності були предметом тільки щодо ст. 51–2 та ст. 164–9 КУпАП у далекому 2006 році [5].
Враховуючи численну кількість статей КУпАП, норми якого передбачають відповідальність за порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності, багатогранність і специфічність об’єктів адміністративно-правової охорони, з метою удосконалення адміністративного законодавства, доцільно Верховному Суду здійснити узагальненя застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності, особливо щодо порушень у мережі Інтернет.
Викладене бачення деяких проблемних питань процесуального законодавства у сфері захисту прав інтелектуальної власності пов’язано з необхідністю не тільки реформування судової системи в державі, але й покращенню стану охорони правовласників та інших учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності відповідно до міжнародних стандартів.
Література:
1. Коротун О., Світличний О. Поняття та структура адміністративно-правового забезпечення охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності. Підприємництво, господарство і право. 2019. №8. С. 91–95.
2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06. 2016 р. Відомості Верховної Ради. 2016. № 31. Ст. 545.
3. Світличний О. Охорона інтелектуальної власності у світлі судової реформи в Україні. Публічне право. 2017. №4. С. 88–94.
4. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів: Закон України від 03.10. 2017 р. Відомості Верховної Ради. 2017. № 48. Ст. 436.
5. Узагальнені застосування судами законодавства у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності (статті 51–2, 164–9 КпАП) від 1 січня 2006 року: Верховний Суд України. URL: rada.gov. ua/ laws/ show/ na018700-06
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
