Author: Васнецова Яна Валеріївна, викладач кафедри історії та теорії держави і права, конституційного та адміністративного права Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці
[Financial law. Banking law]
Правові норми регулюють поведінку людей (дію чи бездіяльність). За протиправну поведінку (дію чи бездіяльність) наступає юридична відповідальність.
Фінансова відповідальність уже сформувалась об’єктивно (хоч і не набула ще визначення на нормативному рівні, а на доктринальному рівні з цього приводу точаться гострі дискусії). Чинне вітчизняне законодавство хоча прямо не вказує на існування фінансової відповідальності, але про її наявність свідчать, зокрема, норми Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року, Бюджетний кодекс України [1].
Фінансова відповідальність має на меті: покарати правопорушника, відновити суспільні відносини, досягти впорядкованості, динамічності, врегульованості суспільних відносин, перевиховати правопорушника, не допустити вчинення правопорушень. Виходячи з характеру впливу, способів здійснення та мети фінансової відповідальності, функції фінансової відповідальності поділяють на: каральні, виховні, превентивні, регулятивні, відновлювальні.
Осіб, на яких накладаються фінансові санкції, перелік правопорушень, а також органи, уповноважені накладати санкції, чітко визначено в законодавстві. Проблемою стосовно фінансових санкцій є те, що їхнє застосування передбачається численними нормативно-правовими актами, переважно підзаконного характеру, а їх налічується близько 500. Окрім цього існує ще проблема визначення органів, що мають право накладати фінансові санкції: в Україні 30 державних установ наділено таким правом. Суми фінансових штрафів направляються в установленому законодавством порядку до відповідних бюджетів у різних пропорціях для кожної сфери народного господарства (окремого відомства): до державного бюджету та (певний відсоток) до відповідного місцевого бюджету [1].
У фінансової діяльності розрізняються три види правопору¬шень: адміністративні порушення і фінансово-правові порушення, врегульовані правовими нормами фінансового права, кримінальні злочини. Підставою для застосування фінансових санкцій є порушення вимог фінансово-правових норм, що є специфічним фінансовим правопорушенням.
Фінансове правопорушення практично завжди пов’язане з формуванням, розподілом і витрачанням бюджетних коштів, позабюджетних і децентралізованих фондів, отже, порушенням вимог фінансового законодавства. Отже, можна зробити висновок, що підставою для застосування заходів фінансово-правової відповідальності є фінансове правопорушення.
Стаття 116 Бюджетного кодексу України подає поняття бюджетного правопорушення, що є підставою для становлення поняття фінансового правопорушення [2].
Фінансове правопорушення - це протиправне винне діяння (дія або бездіяльність) колективного або індивідуального суб’єкта фінансового права у сфері фінансової діяльності держави, муніципальних органів влади, за яке законодавством передбачена фінансова відповідальність (фінансові санкції) [3].
До складу правопорушення відносять об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону.
Об’єкт – це суспільні відносини, що охороняються правом і яким протиправним діянням нанесено шкоду.
Об’єктивна сторона є зовнішньою характеристикою, зовнішнім описом учиненого особою протиправного діяння. Як елементи, що складають об’єктивну сторону правопорушення, як правило, розглядають: а) саме протиправне діяння; б) шкоду, нанесену даною дією або бездіяльністю; в) наявність причинно-наслідкового зв’язку між учиненим протиправним діянням і шкодою, що настала; г) час, місце та інші обставини, за яких було вчинено протиправне діяння; д) прийоми та засоби вчинення правопорушення.
Суб’єктом правопорушення визнаються фізичні і юридичні особи, що наділені деліктоздатністю (можуть нести юридичну відповідальність).
Суб’єктивна сторона правопорушення вказує на психічне становище особи в момент вчинення правопорушення. Змістом її є одна з форм вини (умисел або необережність) суб’єкта протиправного діяння, що є обов’язковою умовою або підставою притягнення її до юридичної відповідальності [4].
Види фінансових санкцій:
- штраф - це фінансова санкція у вигляді стягнення, що застосовується до порушника фінансового законодавства, у порядку та розмірах, визначених законом (штрафи за порушення податкового законодавства; штрафи за порушення норм валютного законодавства; штрафи за порушення норм з регулювання обігу готівки; штрафи за порушення банківського законодавства).
- пеня - це плата у вигляді відсотків, нарахована на суму боргу. Стягується за порушення термінів внесення платежів до бюджету, за затримку подання документів фінансової звітності і застосовується Державною податковою адміністрацією України, іншими органами фінансового контролю у встановлених законом випадках.
- примусове стягнення - це примусове списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника, на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
- недоїмка - це сума коштів, несплачених у розмірах та строках, визначених законом, тому вона розглядається як борг платника податків, а також як санкція, що застосовується при погашенні боргу, і включає штраф та пеню, що нараховуються на суму боргу.
Бюджетний кодекс України поряд з вказаними фінансовими санкціями за бюджетні правопорушення встановлює також санкції у вигляді:
- зупинення операцій з бюджетними коштами;
- призупинення операцій з бюджетними коштами;
- повернення субвенцій, які використовуються не за цільовим призначенням;
- призупинення дії рішення про відповідний місцевий бюджет, що спричиняє призупинення бюджетного фінансування [2].
При притягненні до фінансової відповідальності у банківські сфері до юридичних та фізичних осіб застосовуються такі санкції:
- підвищення норм обов’язкових резервів;
- відкликання ліцензії на здійснення окремих і/або всіх банківських операцій.
Види фінансових санкцій як засіб притягнення до фінансової відповідальності залежить від характеру порушення норм фінансового законодавства.
Особливий процесуальний порядок застосування заходів фінансово-правової відповідальності поряд з суб'єктним складом фінансового правопорушення є відмінною рисою правового інституту фінансово-правової відповідальності, що дозволяє відділити її від інших видів відповідальності.
Джерела:
1. Музика-Стефанчук О.А. Фінансове право: Навчальний посібник. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Атіка, 2007. – 264.
2. Науково-практичний коментар бюджетного кодексу України / За заг. ред. проф П.В. Мельника. – Наук.-досл. ін-т фінанс. права. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 416 с.
3. Ковальчук А.Т. Фінансове право України: Стан та перспективи розвитку. - К.: Парламентське вид-во, 2007. – 488 с.
4. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України: Монографія / Відповід. ред. Д.М. Лук’янець. – К.: Дакор, КНТ, 2007. – 168 с.
5. Фінансове право України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.К. Шкарупи, Т.О. Коломоєць. – К.: Істина, 2007. – 256 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
