В умовах всесвітньої боротьби з пандемією COVID-19 суттєво збільшилися випадки домашнього насильства під час перебування людей на карантині. Як повідомляє прес-секретар прокуратури Києва Надія Максимець, з початку цього року зареєстровано 26 кримінальних справ за статтею 1261 КК («Домашнє насильство»), з них протягом березня – 8 випадків [1]. За даними ООН, в деяких країнах число жінок, які звертаються до служби підтримки, у таких випадках останнім часом подвоїлася, а кожна друга жінка в світі помирає переважно від рук партнера або члена сім’ї. Нещодавно генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш записав звернення до урядів всіх країн та закликав включити у заходи з боротьби з пандемією заходи із запобігання домашньому насильству проти жінок, які в умовах карантину «опинилися в пастці у власному будинку – наодинці з партнером, схильним до агресії» [2].
В Україні тимчасовий заборонний припис є одним із таких спеціальних заходів. Відповідно метою розгляду у статті є винесення тимчасового заборонного припису кривднику як спеціального заходу з протидії домашньому насильству в умовах боротьби з пандемією COVID-19 та в аспекті дотримання конституційних прав та свобод людини.
Сергій Влад та Олена Хрущ вважають, що винесення термінового заборонного припису є прямим порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статі 47 Конституції України [3]. Кривдник, який є власником житла у випадку вчинення домашнього насильства щодо членів своєї родини, які не є власниками житла, а виступають користувачами відповідно до чинного законодавства, може бути виселений строком на 10 діб «без рішення суду та без надання з боку держави альтернативних умов проживання, оскільки законодавець не передбачив випадків відсутності у кривдника альтернативного житла. Кількість таких винесених обмежень законодавцем теж не регламентується» [3, с. 132].
Олександр Лупало, погоджуючись з позицією Сергія Влада та Олени Хрущ, зазначає, що норми Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильству» в частині, що регулюють питання винесення термінового заборонного припису, мають колізю права. Вирішуються вони із наданням переваги захисту особистого немайнового права постраждалої особи на шкоду праву власності кривдника [4, с. 119].
Отже, наведені позиції свідчать про те, що винесення тимчасового заборонного припису до кривдника може мати неконституційний характер особливо у разі, коли кривдник є власником житла.
У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на повагу до приватного і сімейного життя ») закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб [5].
Статтею 47 Конституцією України гарантується кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду [6].
Наказом МВС України від 01.08.2018 №654 «Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника» передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься у зв’язку із скоєнням особою домашнього насильства. Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності) [7].
Як спеціальний захід тимчасовий заборонний припис виноситься уповноваженими підрозділами Національної поліції кривднику за наявності безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи. Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства. Вони встановлюються поліцейським уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою та загальною оцінкою ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, передбаченої міжвідомчим наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам [8].
Отже, чинне нормативно-правове регулювання передбачає, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника обов’язково виноситься поліцейським у разі високого рівня небезпеки, що може загрожувати постраждалій особі настанням летального випадку. Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. Водночас особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис [7].
Разом з винесення тимчасового заборонного припису, який може містити такі заходи: 1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою [9], – поліцейський уповноваженого підрозділу складає протокол про адміністративне правопорушення та направляє усі матеріали до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді), де справа про адміністративне правопорушення, передбачена статтею 1732 КУпАП («Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування»), згідно частини 2 статті 277 КУпАП («Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення») розглядаються протягом доби [10].
Отже, заходи, визначені у терміновому заборонному приписі, не пов’язані з позбавленням майнових прав кривдника. Вони спрямовані на попередження переходу вчиненого особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 1732 КУпАП («Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування»), у кримінальне правопорушення, відповідальність за яке настає відповідно до статті 1261 КК («Домашнє насильство»).
Кривдник, стосовно якого винесено припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов’язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ поліції за місцем учинення домашнього насильства [7]. Водночас пунктом 8 міжвідомчого наказу Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180 «Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства» передбачено, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа потребує медичної, соціальної, психологічної, правової або іншої допомоги, він інформує у встановленому законодавством порядку про це відповідний уповноважений орган (установу) у сфері запобігання та протидії домашньому насильству [8].
Отже, при винесенні термінового заборонного припису поліцейський уповноваженого підрозділу озброєний нормативно-врегульованими варіантами знаходження кривдника та постраждалої особи за різними місцями проживання / перебування, які останні обиратимуть на власний розсуд. В умовах карантинних обмежень, пов’язаною із всесвітньої боротьбою з пандемією COVID-19, тимчасовий заборонний припис може стати дієвим превентивним заходом у протидії та запобіганні домашнього насильства в Україні без порушення конституційних прав і свобод людини.
Література
1. С начала года в Киеве открыто 36 уголовных производств из-за домашнего насилия URL: http://ua.today/news/incidents/s_nachala_goda_v_kieve_otkryto_36_ugolovnyh_proizvodstv _iz_za_domashnego_nasiliya (дата звернення: 09.04.2020).
2. UN chief calls for domestic violence ‘ceasefire’ amid ‘horrifying global surge’ URL: https://news.un.org/ru/story/2020/04/1375602 (дата звернення: 07.04.2020).
3. Влад С., Хрущ О. Неконституційність Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Підприємництво, господарство і право. 2019. № 2. С. 130–134.
4. Лупало О. Актуальні проблеми реалізації вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Новели законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству: матеріали міжнародного круглого столу (27 вересня 2019 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2019. С.117 – 120.
5. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17.07.1997 № 475/97- ВР. // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/475/97-ВР (дата звернення: 07.04.2020)
6. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-ВР (дата звернення: 08.04.2020).
7. Про затвердження Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника: наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 № 654. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0965-18 (дата звернення: 08.04.2020).
8. Про затвердження Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства: наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 № 369/180. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/z0333-19 (дата звернення: 08.04.2020).
9. Про запобігання та протидію домашньому насильству: Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19 (дата звернення: 07.04.2020).
10. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 року № 8073-X // База даних «Законодавство України»/ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80732-10 (дата звернення: 09.04.2020).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
