Тема ролі й участі сільських активістів у вчиненні Голодомору-геноциду сьогодні піднімається й обговорюється у колі фахівців-голодоморознавців. Водночас, не зважаючи на зростаючий інтерес дослідників до теми, багато аспектів участі активістів й виконавців у реалізації плану з організації злочину Голодомору-геноциду досі залишаються не розкритими. Значну вагу для аналізу і розгляду участі сільських активістів у проведенні організаційно-масових робіт з хлібозаготівлі у 1932-1933 рр. має джерельна база Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), зокрема його першого фонду – Центрального комітету Комуністичної партії України.
Радянська влада у будь-який спосіб намагалася зміцнити свої позиції на селі під час вилучення зерна і усіх продуктів харчування в українців. 12 жовтня 1932 р. Пленум ЦК КП(б)У ухвалив мобілізувати районний актив на «ліквідацію ганебного прориву в хлібозаготівлях» та доручив провести додаткову мобілізацію робітників центрального і обласного активів для проведення хлібозаготівель у районах [1, c. 4-10, 20]. До того ж ПБ ЦК КП(б)У затвердило списки осіб, відряджених у важливі для хлібозаготівлі райони УСРР, як уповноважених від ЦК [2, c. 172-176]. Постановою ПБ ЦК КП(б)У від 30 жовтня 1932 р. «Про заходи посилення хлібозаготівлі» у області УСРР «для застосування на місці заходів щодо більшовицької мобілізації сил і забезпечення ... виконання плану хлібозаготівель» були відряджені, погоджені з Москви, виконавці найвищого рівня: С. Косіор, В. Чубар, М. Скрипник, В. Затонський, С. Саркісов, П. Любченко, Н. Голод, Г. Петровський, М. Хатаєвич та інші [3, c. 140-144].
Постанова ПБ ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р. «Про заходи щодо посилення хлібозаготівель» наголосила на важливості мобілізації сільського активу та визначила його завдання. «В даних умовах головною й основою задачею колгоспного активу є боротьба з кулаком, петлюровщиною та іншими контрреволюційними елементами, які підривають виконання планів хлібозаготівель, та активна допомога партії й робочому класу у виконанні встановленого плану хлібозаготівель і зміцнення на цій основі колгоспів», – йдеться в документі [3, c. 222]. Комуністи-уповноважені використовуючи сільський актив у своїй людиноненависницькій діяльності, вдавалися до різноманітних методів пропаганди. Із листів уповноважених з хлібозаготівлі до ЦК дізнаємося про стан роботи з колгоспним активом [4, c. 39].
Серед матеріалів ЦДАГО України знаходимо важливу інформацію про формування і практичні дії хлібозаготівельних бригад. Документи розкривають їх кількісний і якісний склад, особливості діяльності хлібозаготівельних бригад тощо [5, c. 52, 64, 166-172]. У «Довідці про хлібозаготівлі у Харківській області» від 6 грудня 1932 р. зазначається про досвід проведення хлібозаготівель сільським активом у деяких районах області, з акцентуванням уваги на ключовій проблемі: «Однією з причин слабкого перебігу хлібозаготівель є невміння районів правильно розставити партійні сили, забезпечивши відповідальними працівниками вирішальні ділянки, відсутність ретельного контролю та оперативного керівництва хлібозаготівлями зі сторони райпарткомів» [6, c. 37].
З-поміж направлених до ЦК КП(б)У виписок із протоколів засідань бюро обкомів партії про виконання планів хлібозаготівель міститься «Резолюція Харківського міського партактиву», в якій йдеться про участь міського активу, який мав на меті «добитися миттєвого перелому та своєчасного 100% виконання хлібозаготівок», а також зломити супротив «кулака» та «організований ним куркульський саботаж хлібозаготівель… продовжуючи нещадну боротьбу зі всіма видами опортунізму і правим опортунізмом, як головною небезпекою…» [7, c. 19]. Схожі за змістом доповідні «Про стан хлібозаготівель в Станіславчицькому районі», «Виписка з постанови об’єднаного засідання Бюро Дніпровського обкому і президії ОблКК» від 3 грудня 1932 р. та «Постанова бюро Одеського обкому КП(б)У від 4 грудня 1932 р. за інформацією тов. Хатаєвича», в яких йдеться про розгортання активної участі бригад активістів у справі вилучення хліба [7, c. 34].
Документи ЦДАГО України містять різноманітну інформацію про втечі з сіл під час хлібозаготівель голів колгоспів, сільрад, уповноважених РПК та інших низових виконавців. Матеріали архіву наводять висловлювання районних виконавців, активістів спрямовані проти хлібозаготівель та про нереальність плану [8, c. 61-63, 71-73]. Звісно, таких осіб чекали репресії.
Архівні матеріали зберегли відомості про методи, які використовували активісти та уповноважені під час виконання плану хлібозаготівель. Так, в інформаційних листах Народного комісаріату юстиції про перебіг хлібозаготівель йдеться про обшуки, вилучення, знущання активістів над селянами в процесі виконання плану [9, c. 12-38]. Подібну інформацію знаходимо у витягах з протоколів бюро райпарткомів різних районів УСРР [10].
У доповідній записці про виконання постанови Політбюро від 29 грудня 1932 р. «Про боротьбу з перекручуванням та хуліганством на селі» містяться матеріали з областей УСРР про знущання виконавців хлібозаготівель над селянами. Один із прикладів у Київській області: «З виділених 4 справ заслухано 2 справи: по Монастирському про 16 осіб, з них пом. директора МТС, Голову райколгоспспілки та ін. /всього 4 члена партії/. Зміст справи полягає в тому, що в селі К. Циберманова майже по всіх кутках били та обливали помиями, йодом, замазували людськими екскрементами, водили з хрестом по вулицях, обливали водою людей, при чому примушували це робити одного контрактанта відносно іншого» [11, c. 30-31]. У довідці про «Грубі порушення революційної законності» під час хлібозаготівель міститься: перелік знущань (побиття, збиткування, самосуди, арешти, вилучення майна тощо) над селянами виконавцями хлібозаготівель з кількісними показниками; перелік осіб, які збиткувалися з селян (секретарі партосередків, голови сільрад, колгоспів районні працівники, сільські активісти та інші) під час хлібозаготівель [11, c. 99-100].
Таким чином, з матеріалів фонду № 1 Центрального державного архіву громадських об’єднань України дізнаємося про кількісно-якісний склад сільського активу під час проведення організаційно-масових робіт з хлібозаготівлі, його підбір, формування та практичні дії. Радянська влада намагалася з максимальною користю для себе мобілізувати людський ресурс навколо виконання хлібозаготівельних планів. Поява сільського активу, армії виконавців та уповноважених на місцях, за умови ретельного контролю та оперативного керівництва хлібозаготівлями з боку райпарткомів, призвела до жахливих наслідків. Архівні матеріали свідчать, що вище партійне керівництво докладало багато зусиль і ресурсів для формування підконтрольного йому активу, здійснюючи постійні чистки від «саботажників» на місцях, адже добре усвідомлювало його роль у вчинені Голодомору-геноциду 1932-1933 рр.
Література:
1. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 1, спр. 394. – 35 Арк.
2. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 6, спр. 238. – 230 Арк.
3. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 6, спр. 237. – 231 Арк.
4. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 5285. – 99 Арк.
5. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 6339. – 197 Арк.
6. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 5398. – 95 Арк.
7. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 5400. – 43 Арк.
8. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 5481. – 142 Арк.
9. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 5755. – 38 Арк.
10. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 6350. – 181 Арк.
11. ЦДАГО України. Ф.1, оп. 20, спр. 6390. – 135 Арк.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
