Предметом нашого наукового аналізу став проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення законодавства у сфері протидії незаконному заволодінню транспортним засобом» (№3301 від 03.04.2020). Проект пропонує «внести зміни до статей 289, 290 КК України (КК) та статті 250 КПК України». На думку авторів законопроекту, чинна редакція диспозиції статті 289 КК та приміток до неї фактично унеможливлює притягнення винного до більш суворого виду кримінальної відповідальності у випадку, якщо злочин вчинений у значних чи великих розмірах. Таким чином, чинна редакція частин 2 і 3 ст. 289 КК враховує реально заподіяні збитки від злочину, а не вартість транспортного засобу, що зазнав незаконного заволодіння і був повернутий потерпілому. Однак, такий підхід не відповідає ані суспільній небезпеці винного, ані загального підходу до кримінальної відповідальності за інші злочини, кваліфікуючою ознакою яких є вчинення злочину у певному розміру (наприклад корисливі злочини). Тому в цілому потребують схвалення запропоновані зміни законодавця до ст. 289 КК.
Однак, на нашу думку, окремі положення законопроекту щодо ст. 290 КК, потребують певного уточнення.
1. Автори законопроекту пропонують викласти назву статті, як «Підробка, заміна або знищення ідентифікаційного номера транспортного засобу, яким незаконно заволоділи, його реалізація», хоча на с. 2 Пояснювальної записки згадують про необхідність криміналізації дій саме «пов’язаних зі створення та утримання місць, в яких здійснюється переховування, розукомплектування чи переобладнання транспортних засобів». Отже виникає, по-перше, питання, чому криміналізовано окремо реалізація транспортного засобу. По-друге, зміст диспозиції, передбаченої в ч.1 ст. 290 КК не дає чіткого розуміння щодо предмету реалізації (ідентифікаційний номер транспортного засобу чи транспортний засіб, яким незаконно заволоділи). По-третє, на нашу думку, слід використати більш традиційний термін як «збут».
2. У ч. 2 ст. 290 КК пропонується передбачити кваліфікуючі ознаки: «вчинення злочину організованою групою» або «вчинення злочину злочинною організацією». Такий зміст ч. 2 ст. 290 КК викликає певні запитання. По-перше, чому законодавець не допускає можливість вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. По-друге, чи можна ототожнювати за ступенем суспільної небезпеки злочини, які вчиняються організованою групою та злочинною організацією? На нашу думку, порівняння санкцій ч. 1 ст. 255 КК та ч.2 ст. 290 КК дозволяє наразі говорити про більшу суспільну небезпеку створення злочинної організації, а не вчинення конкретного злочину цією структурою.
Отже, є два варіанти вирішення цієї ситуації: 1) слід виділити особливо кваліфікуючу ознаку (ч. 3), як вчинення злочину злочинною організацією та привести санкцію цієї норми до санкції, передбаченої ч. 1 ст. 255 КК; 2) передбачити в ч. 2 таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, а в ч. 3 – вчинення злочину організованою групою. Якщо такий злочин буде вчиняти злочинна організація, то дії відповідних суб’єктів будуть кваліфіковані за сукупністю злочинів. Вважаємо більш оптимальним другий варіант вирішення проблеми.
На підставі викладеного, з урахуванням висловлених побажань, пропонуємо вдосконалити вказаний проект Закону України №3301 від 03.04.2020.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
