Поширення корупційних правопорушень та всеохоплюючий характер їх проявів може мати небезпечні наслідки для існування української держави та громадян України. Активна позиція українського законотворця, після 2014 року, щодо протидії та запобігання корупції дещо покращила стан справ у цій сфері. Запровадження міжнародних стандартів у сфері боротьби з корупцією мало на меті наблизити Україну до країн з найменшим рівнем корупції та достатньо високим рівнем життя населення. Варто зазначити, що корупція, окрім того, що створює негативну репутацію державної влади, як у середині країни, так і на міжнародній арені, є водночас явищем, що посягає на основні права та свободи громадян. Пріоритетними напрямками правової держави у сфері запобігання та протидії корупції має бути забезпечення прав і свобод людини і громадянина, як найцінніших досягнень суспільства.
Як зазначає В.В. Плиска, корупційні процеси ігнорують конституційні положення про непорушність прав і свобод громадян, а також рівність останніх перед законом. Корупція призводить до обмеження або порушення прав громадян, що гарантовані національним законодавством [1]. З іншого боку, корупція змінює сутність правоохоронної діяльності компетентних державних органів, які за умови корумпованості їх посадових осіб перестають виконувати функцію охорони права і перетворюються на інструмент розправи над невинними особами або інструмент неправомірного задоволення особистих чи групових інтересів певних осіб, у тому числі самих посадових осіб зазначених органів [2].
Одна з проблем, яка суттєво впливає на забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання корупції – це відсутність сприйняття інформації самими громадянами. Адже інформаційна політика щодо запобігання корупційним правопорушенням, подання інформації про діяльність антикорупційних органів, органів, які приймають повідомлення громадян щодо вчинення корупційних дій іншими громадянами, а також інформаційні компанії про шкоду корупції в суспільстві проводяться регулярно. Громадяни України безвідповідально ставляться до проблем, які виникають у результаті вчинення корупційних дій. Ставати активними учасниками боротьби з цим негативних явищем вони не бажають, а отже не реалізовують свої права і свободи у сфері протидії корупції. З іншої сторони, у органів державної влади низький рівень правової поведінки, незважаючи на постійне їх реформування та намагання наблизити їх до європейських стандартів. Обов’язком держави є створення адекватних механізмів протидії та запобігання корупції, функціонування яких не порушувало б природні права та свободи громадян України.
Зміна підходів до формування змісту антикорупційного законодавства мала позитивний вплив на забезпечення прав і свобод громадянина у сфері запобігання корупції. Законотворець, прийнявши їх, намагався усунути труднощі з незадовільним рівнем вжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції в Україні. Основним джерелом запобігання та протидії корупції має стати громадянин. Він має усвідомлювати негативні наслідки корупційних дій та правопорушень, активно сприяти їх виявленню, бути активним суб’єктом антикорупційної політики.
Досліджуючи проблеми забезпечення прав і свобод громадянина у сфері запобігання корупції, відзначено наступне: 1) в Україні наявні норми та нормативно-правові акти, спрямовані на реалізацію прав та свобод громадян у сфері запобігання корупції. Однак, враховуючи те, що із прийняттям прогресивного антикорупційного законодавства пройшло 6 років виникають питання щодо низької ефективності їх реалізації; 2) низька правова поведінка як самих громадян так і суб’єктів державної влади; 3) недостатньо високий рівень інформованості громадськості щодо проектів рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які можуть безпосередньо вплинути на стан реалізації прав та свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, тому необхідно зміщувати фокус боротьби з цим явищем у сторону громадян та громадських організацій [3]. У 2014 році ЗУ «Про запобігання корупції» [4] введено інститут викривачів корупції, проте бачимо, що він і досі не став ефективним інструментом у протидії та запобіганні корупції. Крім того, українським громадянам невідомо, які державні інституції забезпечують їх права та свободи у сфері запобігання корупції.
Отже, визначення проблем пов’язаних з оцінкою рівня забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання корупції сприятиме виробленню цілеспрямованих обґрунтованих правових заходів щодо їх вирішення. Своєчасне реагування на встановлені факти дасть змогу ефективно проводити антикорупційну політику на всіх рівнях державного управління та забезпечить зменшенню поширення корупційних дій.
Література:
1. Плиска В.В. Сучасний стан реалізації прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. URL: http://vjhr.sk/archive/2015_3_2/17.pdf (дата звернення: 15.05.2020).
2. Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності: збірник наукових праць / за ред. В.В. Галунька. Херсон-Тернопіль: ХЮІ ХНУВС, 2011. 230 с. URL: http//www.big-lib.com/book/64_Aktyalni_ problemi_zapobigannya_ta_protidii_korypcii_i_ohoroni_prava_vlasnosti (дата звернення: 15.05.2020).
3. Плиска В.В. Адміністративно-правовий механізм забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. Ужгород, 2015. 210 с. URL: https://www.uzhnu.edu.ua/uk/ infocentre/get/8122 (дата звернення: 15.05.2020).
4. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (дата звернення: 01.05.2020).
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
