Правова доктрина як система об’єктивного, практично і теоретично значущого знання про правову дійсність, найбільш розвинена частина правосвідомості співвідноситься із такими категоріями як «правова теорія» та «правова концепція». У багатьох випадках названі поняття між собою ототожнюються, проте це видається справедливим лише на перший погляд. У свою чергу повне протиставлення правової доктрини, правової теорії та правової концепції також не є обґрунтованим, оскільки об’єми цих понять між собою перетинаються. Отже, для більш повної характеристики правової доктрини як складової наукового рівня правосвідомості необхідним є з’ясування її співвідношення з вищезгаданими категоріями.
Слово «теорія» походить від грецької мови і перекладається як «розгляд» або «дослідження». Розглянемо поширені в науковій літературі погляди на це поняття. Філософський енциклопедичний словник містить визначення теорії в широкому та вузькому сенсі. Відповідно до широкого розуміння теорія – це комплекс поглядів, уявлень, ідей, спрямованих на тлумачення та пояснення якого-небудь явища. У вузькому сенсі під теорією мається на увазі вища, найбільш розвинена форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та істотні зв’язки певної сфери дійсності – об’єкта даної теорії [1, с. 676]. Згідно з П.В. Копніним теорія – «це система наукового знання, що описує і пояснює деяку сукупність явищ і зводить відкриті в даній області закономірні зв’язки до єдиного об’єднуючого начала» [2, с. 504]. Автор наголошує саме на системному характері теоретичного знання, звертаючи особливу увагу на зв'язок суджень і понять теорії що утворюють між собою певну цілісність. На думку А.Є. Конверського теорія - це найвища форма узагальнення й систематизації знань [3, с. 13], а її структуру утворюють пов’язані між собою принципи, закони, тлумачення, положення, поняття, категорії й факти [3, с. 15]. Система теорії, відповідно до авторської позиції, включає в себе лише суттєві, стійкі зв’язки, які повторюються [3, с. 15].
Отже, враховуючи розглянуті підходи, етимологію слова «теорія» і застосовуючи їх до правової сфери, маємо констатувати, що правова теорія є а) науковим, б) систематизованим та цілісним, в) об’єктивним та достовірним вченням, об’єктом якого є певний фрагмент правової дійсності. Серед правових теорій в якості ілюстрації можна навести: у загальній теорії права - позитивістську, природно-правову теорії, «чисту» теорію права Г. Кельзена, теорію правової держави, у кримінальному праві – різні теорії вини, кримінально-правової кваліфікації, у цивільному праві – теорії договору, цивільно-правової відповідальності і т. ін. Беручи до уваги запропоноване визначення, а також специфічні риси правової доктрини (авторитетність, загальновизнаність, практична значущість та застосовність, здатність виступати ідейним джерелом права), можемо зробити висновок про те, що правова теорія є більш широким поняттям, аніж «правова доктрина». Отже, будь-яка правова доктрина є правовою теорією, проте не будь-яка теорія є правовою доктриною. Правова теорія при усій своїй об’єктивності, аргументованості, структурованості може не мати практичного значення, що, однак, не означає відсутності її наукової цінності. Правова доктрина завжди справляє вплив на правотворчу, правозастосовну та інші види юридичної діяльності, що за своєю природою є практичними. Її висновки є апробованими на практиці, що частково зумовлює авторитет доктринальних положень та їх стабільність.
Правова концепція - поняття, що за своїм значенням є досить близьким до правової теорії та правової доктрини. Наукова та енциклопедична література не містить однозначного розуміння терміна «концепція», проте можна виокремити найбільш поширені погляди на його тлумачення. З латинської мови слово «conceptio» перекладається як «система розуміння». Згідно з Філософським енциклопедичним словником концепція – це певний спосіб розуміння, трактування будь-якого предмета, явища, процесу, основна точка зору на предмет або явище, керівна ідея для їх систематичного висвітлення. У словнику зазначається, що термін «концепція» вживається також для позначення керівного задуму, конструктивного принципу в різних видах діяльності [1, с. 278]. Академічний тлумачний словник української мови містить два різні підходи до визначення концепції. Перший із них пропонує розглядати її як систему доказів певного положення, систему поглядів на те чи інше явище, другий – як ідейний задум твору [4]. У Тлумачному словнику російської мови дається наступне визначення поняття «концепція»: «система поглядів на що-небудь; основна думка» [5]. О.О. Чорновол-Ткаченко характеризує концепцію як «систему теоретичних поглядів, з’єднаних науковою ідеєю (науковими ідеями)» [6, с. 46], зазначаючи, що теоретичні концепції обумовлюють існування і зміст багатьох теорій [6, с. 13]. Остання думка видається слушною з огляду на наступне. Як вбачається з наведених у словниках і посібниках дефініцій, найчастіше слово концепція визначається як провідний принцип, базова закономірність, об’єднуюча ідея, що складає фундамент певного твору (не обов’язково наукового). У розмовній мові на побутовому рівні слово «концепція» вживається на позначення основного задуму, що передує втіленню певної ідеї в життя або що стисло характеризує певний об’єкт.
Найчастіше в юридичній науковій літературі можна зустріти ототожнення правової концепції з правовою теорією, типом праворозуміння, правовою доктриною. Така позиція видається недостатньо обґрунтованою, оскільки загальний, більш абстрактний термін «концепція», від якого походить більш конкретне поняття «правова концепція», має інший смисловий відтінок. Виходячи з найбільш поширеного тлумачення, наведеного вище, можна визначити правову концепцію як керівний принцип, що лежить в основі правової теорії (в тому числі правової доктрини) і становить її ідейний каркас. Правова концепція, таким чином, в якості основоположних засад входить до складу правової теорії та правової доктрини.
Отже, правова доктрина, правова теорія та правова концепція є досить схожими, проте не тотожними за змістом елементами наукового рівня правової свідомості.
Література:
1. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов, - М.: Сов. Энциклопедия, 1983. – 840 с.
2. Копнин П.В. Гносеологические и логические основы науки. М., «Мысль», 1974. 568 с. (АН СССР. Ин-т философии).
3. Основи методології та організації наукових досліджень: Навч. посіб. для студентів, курсантів, аспірантів і ад’юнктів / за ред. А. Є. Конверського. — К.: Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
4. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. URL: http://sum.in.ua/s/koncepcija.
5. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. Толковый словарь русского языка (Е-Л). Издательство "Азъ", 1992.
6. Чорновол-Ткаченко О. О. Основи наукових досліджень : навчальний посібник / О. О. Чорновол-Ткаченко – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2014. – 156 с.
________________
Науковий керівник: Олейніков Сергій Миколайович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теорії і філософії права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
