На сьогодні грузинське суспільство перебуває на етапі трансформації політичної системи. Цей процес охоплює всі сфери суспільного життя, однак спробуємо зосередитись на його конституційних складових. Впродовж останніх 20 років в Грузії було проведено три контитуційної реформи (2004, 2010, 2017). Найбільш значущі зміни в Конституції були внесені за часів третього президента Грузії M. Саакашвілі. Згідно з Конституцією від 1995 р. Грузія була президентською республікою. Одна особа одночасно виконувала обов'язки як голови виконавчої влади, так і держави.
Зростання корупції в країні призвело до фальсифікації парламентських виборів 2003 р., у яких перемогу здобули пропрезидентські сили, і як наслідок – вибух протестів, які увійшли в історію як Революція троянд. В результаті чинний Президент подав у відставку. Однак, боротьба з корупцією вимагала введення ряду реформ, рішучих послідовних дій, концентрації та централізації влади. 6 лютого 2004 р. були прийняті конституційні поправки, які розширили повноваження Глави держави, надаючи йому всю повноту влади. З одного боку він не виконував функції Голови виконавчої влади, оскільки з'явився Кабінет міністрів, проте зміцнення ролі Президента насправді стали причиною створення суперпрезидентської держави.
У зв'язку з цим Президента почали звинувачувати у прояві авторитаризму. Подібного типу підозри посилилися після парламентських виборів 2008 р., коли керівна партія Об'єднаний Національний Рух отримала конституційну більшість у парламенті і розпочала впроваджувати в життя виборчу реформу. Здобуття конституційної більшості призвело до дисбалансу влади. Президента критикували за авторитаризм. Зростання незадоволення серед населення спричинило протести, в результаті яких влада запропонувала децентралізацію політичної системи.
У жовтні 2010 р. прийнято поправки до Конституції, які змінили Грузію в парламентську республіку. Метою реформи було применшення ролі президента і зміцнення влади парламенту. Різні політичні сили широко критикували реформу, оскільки в її обговорені не брало участі все суспільство, а ініціатива вийшла згори.
Перемога опозиційної коаліції у парламентських виборах 2012 р. призвела до коабітації президента і прем’єр-міністра. Це співіснування продовжувалось майже рік і завершилось президентськими виборами 2013 р., на яких перемогу отримав кандидат від опозиційної сили.
Після наступних парламентських виборів в 2016 р. керівна партія “Грузинська мрія” отримала більшість в парламенті і розпочала впровадження конституційної реформи, метою якої було завершення переходу до парламентської моделі правління і знівелювання ролі президента. В результаті прийнятих поправок з 2024 р., з моменту набрання чинності конституційної реформи, Президент обиратиметься не шляхом прямого голосування населення, а виборчою колегією з 300 представників.
Конституційні зміни стосувались також і виборчої системи країни. Існуюча змішана система (пропорційно-мажоритарна) була вигідною для кожної політичної сили, яка ставала керівною, оскільки була дієвим механізмом утримання влади. Переломним моментом у розв'язанні цього питання стало підписання 8 березня 2020 р. Угоди між грузинською керівною партією і опозицією щодо внесення конституційних змін у виборчу систему. Відповідно до них на виборах 2020 року до парламенту оберуть 120 депутатів за пропорційною системою та 30 - за мажоритарною. Нова виборча також модель започаткувала зниження виборчого порогу з 5% до 1%. Проте за новим проєктом парламентські вибори, які заплановані на 2024 р. відбуватимуться вже за новою пропорційною системою.
Конституційні зміни в Грузії, за якими ми на сьогодні спостерігаємо, є істотними для подальшого реформування політичної системи в цілому. З одного боку це дозволить інституціоналізувати партійну систему, а з іншого багатопартійність у парламенті може призвести до проблем під час формування коаліційної більшості, і як наслідок може стати причиною частих політичних криз.
Література:
1. Brodowski J. Gruzja po rewolucji róż: obraz przemian polityczno-społecznych w latach 2003-2018, Kraków, 2019.
2. Chedia B. Constitutional reform in Georgia as a result of its political instability // Central Asia and the Caucasus, 2011, Vol. 12, Issue 2, p. 63-71
3. Gegenava D. Retrospection of the Constitutional Reforms of Georgia: In Search of the Holy Grail // South Caucasus Law Journal, 2017 № 8.
4. Matusiak M. Gruzińskie wybory Między silnym państwem a demokracją, Warszawa: Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia, 2012.
5. Nakashidze M. Sirabidze D. Constitutional reforms on electoral system for consolidation of parliamentary democracy in Georgia // International Comparative Jurisprudence, 2020, Vol. 6 Issue 1, p. 9-27.
6. Żmigrodzki M., Szukalski J. Pozycja ustrojowa Parlamentu Gruzji w latach 1990–2013 // Polityczne Studia Środkowoeuropejskie, 2015, № 1. p.25-49.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
