Сьогодні ми розпочали новий курс розвитку нашої юної країни! Сьогодні ми зв’язуємо адсорбційний центр держави - кволе законодавство…
Чи не кожен політик звинувачує прийдешню до влади команду у слабкості, неефективності, відсутності потужного національного продукту…!?!
Звичайно, неефективність операційного управління призводить до краху державних компаній та країни в цілому, але не нації загалом.
Більшість скаже, що як нація ми вже давно сформувались, але повірте, що це зовсім не так.
Основним осередком суспільства є сім`я.
Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від її непорушного авторитету членів сім`ї, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, подружній вірності, можливості реалізації материнського покликання жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, моральні підготовці молоді до подружнього життя на прикладі вдалого союзу їх батьків. Діти, будучи свідками вчинків тата й мами, прислуховуючись до їх розмов, радіючи батьківським успіхам, підсвідомо закладають фундамент для свого майбутнього. І як шкода, що навіть найкраще вихована дитина, досягнувши повноліття, зіткнувшись з реаліями пробілів застарілого сімейного законодавства України часто не може відтворити добру сім`ю…
Розглянемо один регуляторний момент, що, поки, законодавці ще не внесли в чинне законодавство України.
Під час військових дій, для тимчасового задоволення власних сексуальних потреб психічно здорові військові чоловіки надавали жінкам спонсорство за їх послуги. Очевидці вказували, що жінок спонукав до таких дій голод дітей, що був зумовлений низкою державних економічних факторів.
Про зґвалтування в містах, де проходили бойові дії мені особисто невідомо, але як показує світова практика, без примусу жінок до сексу не обходилася ні одна війна. Неможливість вчасно найняти хорошого адвоката, високий рівень корупції в країні стали міцним підгрунттям для замовчування жінками протиправних дій над їх тілами.
Врезультаті таких ситуацій народжувались позашлюбні діти сім`єю для яких були особи, що визначені Цивільним Кодексом України та іншими нормативними актами, крім батька.
Найбільшим знущанням в обох ситуаціях являються умови за яких чоловіча особа, має право на батьківство при деяких умовах.
Самим страшним являється те, що чужий маловідомий дядько, при поновленні батьківських прав, може робити що захоче з дитям ні з ким не порадившись й ніхто про це не взнає, бо якщо доросла жінка мовчить, то що доб`ється дитина…
А як матері розказати про те, що дитина народилась від зґвалтування чи випадкового сексу під час сильного алкогольного сп’яніння або під дією психотропних речовин, які підмішали в напій чи їжу? Моральна сторона цього питання розіб’є психіку не тільки дитячу, але й повнолітньої особи.
Не важко помітити, що при поновленні батьківства чоловіку у вищевказаних ситуаціях ми прямо порушенням пункту 4 статті 3 Сімейного кодексу України.
Але найбільшим колапсом є те, що якщо чоловік звернеться через 3, а то й 15 років за поновленням батьківства, то жінка ніколи не докаже через такий термін зґвалтування, адже одних слів замало, а держава не розробила досконалого механізму захисту таких жінок.
На сьогоднішній день, жевріючою надію дає ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 3 від 30.03.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”. Звісно, відповідно до неї позбавити батьківських прав можливо громадянина України, який не піклується дитиною, але вправний дороговартісний адвокат може допомогти й тут рішення судді прийняти на користь чоловіка.
Регулятором спору у даному питанні міг би стати законодавчо прописаний строк, відповідно до якого можна прозбавити права батьківства, якщо громадянин України не підтримував одночасно позитивно морально та фінансово майбутню матір з 180 дня вагітності жінки (у цей період вагітність добре відслідковується, навіть візуально ЗА ЗОВНІШНІМИ ОЗНАКАМИ, а плід виконує активні рухи) до кінця першого року життя дитини й не подав усного чи письмового звернення у МВС про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у разі втрати контакту з такою громадянкою, адже така байдужість свідчить лише про небажання чоловіка створювати сім`ю (або про шахрайство громадянина або про приховане зґвалтування) та про усвідомлене донорство сперми природнім шляхом. Вважаю, що термін донор є доцільним для характеристики чоловічої особи, спермою якої було запліднено жінку, оскільки статевий акт було вчинено добровільно, а виверження сперми є біологічним закінченням сексу, про яке добре відомо чоловіку.
Відповідно до чинного Законодавства України, донорам заборонено приймати участь у вихованні дітей.
Виходячи з вищевказаного, вважаю, що при випадкових статевих актах, при відсутності особи чоловічої статі з 180 дня вагітності й по досягненню дитиною максимум 1 року життя, жінка вправі без суду звернутися до МВС й на власний розсуд поставити заборону подальшого встановлення батьківства, доки дитина не стане повнолітньою. Така заборона має вноситися в Єдиний реєстр досудового слідства без права зняття.
Вбачаю процедуру накладання такого регулятора доцільною усіма матерями дітей, що зростають без біологічного батька, за умови зачаття з першого дня проведення АТО й до моменту повного розведення військ поточного збройного конфлікту, адже будь-яка війна у багатьох випадках змінює особистість й спонукає до різнотипових дій врезультаті яких народжуються нічим неповинні діти.
Ризик позбавити відповідального батька батьківства мінімальний, адже ніяка мати не захоче розірвати щасливий шлюб.
Також вважаю, що боязнь втратити батьківство особою чоловічої статі призведе до зміцнення сім`ї.
Переконана, що така санація материнства буде ефективно відображена в наступних аспектах:
1) жінка буде мати позитивну моральну та економічну підтримку, що дасть природній фундамент для морального та фізичного здоров`я дитини;
2) будь-який чоловік, з яким жінка укладе шлюб відчуватиме себе повноцінним батьком без боязні викриття сімейної таємниці щодо народження позашлюбної дитини;
3) Ні при яких обставинах не буде зведення нанівець опіки, духовного розвитку, що будуть дані новим батьком при реєстрації офіційного шлюбу матір`ю.
Доцільно матері дитини надати змогу вільно висвітлити один раз дані про батька за письмовою заявою в компетентному органі, оминувши процедуру усиновлення (у разі нового шлюбу).
Новостворена сім'я буде повноцінною ланкою суспільства й зможе самостійно виконувати свої основниі функцій: економічну, репродуктивну, рекреативну, виховну, комунікативну, регулятивну;
4) у випадку незаявленого зґвалтування ґвалтівник буде назавжди ізольованим від матері – жертви;
5) викорінимо корупційну складову незаконних судових рішень, хоч в цьому нелегкому випадку;
6) забезпечимо дотримання права на недоторканність сімейного життя у багатьох життєвих ситуаціях.
Отже, на сьогоднішній день, існує безліч актуальних проблемних питань збройного конфлікту на Сході України, які виникли через неможливість влади розвести війська на 101 км від межі військових дій по обидва боки (максимальну відстань враження дозволеною зброєю), що породжують гендерну нерівність, але незахищеність жінок після одноразового сексу тягне за собою найбільші наслідки, які сучасна законодавча база на може врегулювати в повному обсязі. Без проведення санації материнства, що передбачає запуск покрокового регулятора сімейних криз ми так й залишимося жити у суспільстві, де захищатиме держава лише мізерними соціальними виплатами, яких не вистачає ні на який захист жодного права в суді правозахисником.
Література:
1. https://zakon.rada.gov.ua.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
