В наш час ми бачимо активний розвиток кулінарної сфери, це прослідковується у збільшенні кількості випуску книг з рецептами, виходом на телебачення кулінарних шоу та поширення в соціальних мережах акаунтів із найрізноманітнішими способами приготування страв. Мало хто з нас замислюється, беручи черговий рецепт страви із вищеперерахованих джерел, що можливо він в цю ж хвилину стає правопорушником в області прав інтелектуальної власності. Щоб в цьому розібрати для початку необхідно з’ясувати чи взагалі рецепт страв належить до цих об’єктів.
Якщо проаналізувати всі нормативно-правові акти даної сфери права, то ми побачимо, що не існує чіткого визначення поняття «рецепт страв» і певного механізму регулювання відносин, які з ним можуть бути пов’язанні. Для визначення правової природи, необхідно враховувати те, що викладення рецепту може бути самостійним результатом творчої діяльності. Дана творчість може проявлятися у назві або викладенні процесу приготування Якщо відбувся цей прояв, то ми отримуємо літературний твір, у якому викладено рецепт страви і який є повноцінним об’єктом авторського права. Відповідно до п.1, ч.2. ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктом авторського права виступає як письмовий, так і усний літературний твір [1]. Тобто рецептура приготування страви, яка є результатом творчої діяльності автора повинна розглядатися як літературний твір і бути повноцінним об’єктом авторського права.
Важливе питання на практиці приділяється охоронні даного об’єкта. Реєстрації як літературний твір в даній ситуації буде підлягати документ, який містить рецептуру та технологічна карта, яка складається з опису технологічного процесу приготовлення. Але варто пам’ятати, що правова охорона буде поширюватися лише на форму вираження твору та не може поширюється на ідеї, принципи, процедуру, способи, концепції. Тому під захист потрапляє лише текст або технологічна карта, а не створене на основі всього цього блюдо.
Рецепт страв при умові відповідності на всі вимоги можна запатентувати і в цьому випадку він буде знаходитися під патентним захистом та безпосередньо відноситися до об’єктів інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи на корисні моделі» правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає умовам патентоздатності [2]. Умовами патентоздатності виступає новизна, винахідницький рівень і промислова придатність. Що стосується новизни, то, безумовно, вона має бути не абсолютною, а відносною, тобто можливо заявити як винахід суміш кількох уже відомих речовин, однак їх суміш та галузь запропонованого застосування буде новою, тобто може бути запатентованою. Промислова придатність полягає в тому, що даний винахід, в нашій ситуації рецепт страви, ми можемо використовувати в промисловості або іншій сфері діяльності.
Таким чином, патентом може бути захищена як сама речовина (не обов’язково молекула – це може бути й суміш), так і спосіб її отримання. Часто патенти видаються одразу і на речовину, і на спосіб. При цьому проведення експертизи не дозволяє отримати патент на той самий винахід кільком особам, тоді як авторське право обов’язкової реєстрації не потребує і теоретично можливе незалежне і випадкове створення схожих страв кількома різними компаніями. При цьому питання приналежності буде достатньо важко визначити.
На сьогоднішній час досвіт багатьох розвинених країн показує, що патентування прав на кулінарні вироби є дієвим і достатньо поширеною процедурою. Прикладом може слугувати перший патент на виготовлення молочного шоколаду компанії Nestle, який був отриманий ще в 1867 році [3, с. 27]. Але все-таки потрібно звернути увагу на те, що патентування стосується в основному процедури приготування продуктів харчування, а не страв, які ми звикли бачити в ресторанах чи готувати самі.
Отже, можна зробити висновок, що рецепт страв являється об’єктом інтелектуальної власності й займає провідне місце в даній сфері права. Для забезпечення унікальності блюд, багато провідних компаній світу та звичайні ресторани використовують різні способи та засоби захисту. Двома найбільш поширеними виступає створення рецепту як результату інтелектуальної власності та патентування рецепту, якщо він відповідає всім необхідним вимогам.
Література:
1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23. 12. 1993 р. № 3792-XII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1994. № 13. Ст. 64.
2. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 23. 12. 1993 р. № 3687-XII. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1994. № 7. ст. 32.
3. Бобнєва Г. Ю. Захист прав інтелектуальної власності на продукцію парфумерного виробництва та кулінарні рецепти. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. зб. наук. праць. Дніпропетровськ. 2011. Вип. 1. С. 23-28.
________________
Науковий керівник: Філінович Валерія Вікторівна, кандидат юридичних наук, доцент, Національний авіаційний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
