Різновидом фермерських господарств є сімейні фермерські господарства. Їх інституційна формалізація розпочалася з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» № 1067-VIII від 31.03.2016 р., яким законодавець закріпив можливість ведення сімейного фермерського господарства у статусі юридичної особи або фізичної особи-підприємця за умови, що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї [1].
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про фермерське господарство» сплата податків та зборів є обов’язком фермерського господарства та його членів [2]. Фермерські господарства, у тому числі і зі статусом сімейного, можуть перебувати як на загальній, так і на спрощеній системі оподаткування.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» № 2497-VIII від 10.07.2018 р. поряд з юридичними особами – сільськогосподарськими товаровиробниками до четвертої групи платників єдиного податку віднесено також фізичних осіб-підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів [3].
Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду, що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому в користування, у тому числі на умовах оренди, а базою оподаткування – їх нормативна грошова оцінка. Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду диференціюється залежно від категорії земель та їх розташування.
Відповідно до ч. 1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи); податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи [4]. Реєстрація ж сімейних фермерських господарств платниками ПДВ відбувається на загальних підставах.
Очевидно, що для великих фермерських господарств, які в користуванні мають понад 100 гектарів земель, бути платником єдиного податку 4 групи вигідно та зручно. Разом з тим, питання оподаткування невеликих структур аграрного підприємництва потребує доопрацювання та вдосконалення. Підтримуємо позицію Л.Б. Гнатишин, що: «Сімейні фермерські господарства доцільно виділити в окрему 5-ту класифікаційну групу платників єдиного податку. Оскільки для приватних підприємців фізичних осіб не є обов’язковою умовою ведення бухгалтерського обліку, їм вартувало б встановити фіксовану суму єдиного податку із прив’язкою до мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму. Крім того, такі невеликі структури аграрного підприємництва не можуть бути платниками ПДВ» [5, с. 172-173].
Отож, аграрні підприємницькі структури можуть самостійно обрати найбільш прийнятну для себе систему оподаткування: загальну чи спрощену, яка застосовується з урахуванням обмежень граничного розміру доходу або не залежить від суми отриманого доходу. Очевидно, що для стимулювання трансформаційних процесів та сприяння розвитку сімейних фермерських господарств необхідно у податковому законодавстві диференціювати платників єдиного податку 4 групи на юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та ввести для останніх фіксовану суму єдиного податку із прив’язкою до мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму.
Література:
1. Про внесення змін до Закону України «Про фермерське господарство» щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств : Закон України № 1067-VIII від 31.03.2016 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1067-19#Text
2. Про фермерське господарство : Закон України № 973-IV від 19.06.2003 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/973-15#Text
3. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств : Закон України № 2497-VIII від 10.07.2018 р. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2497-19#Text
4. Податковий кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text
5. Гнатишин Л.Б. Перспективи оподаткування фермерських господарствах. Актуальні проблеми сучасного бізнесу: обліково-фінансовий та управлінський аспекти: матеріали І Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 19-21 березня 2019 р. Ч. 1. Львів: ЛНАУ, 2019. С. 171-174.
|