На сьогоднішній день однією із глобальних проблем у мережі Інтернет являється Інтернет-піратство, яке тісно переплітається з проблемою порушення авторського права. Ситуація, що склалась в Україні у сфері охорони авторських і суміжних прав в мережі Інтернет, викликає тривогу не тільки на національному рівні. Варто зазначити, що протягом останніх десяти років Україна визнається однією з країн із найбільшим рівнем піратства у сфері авторського права і суміжних прав.
Проблемні питання визначення піратства та його ознак досліджувалися в працях Н.П. Бааджи, В.С. Дроб’язко, А.А. Кетрарь, А.В. Кирилюк, О.О. Мазіної, Д.Д. Позової, Ю.Ю. Симонян, І.М. Сопілки, О.І. Харитонової, В.П. Чеботарьова, О.О. Штефан та ін.
Головною причиною Інтернет-піратства в Україні є недосконале законодавство, яке на належному рівні регулювало б це питання. Відсутність ефективного механізму впливу на порушників, привело до того, що проблема набула масштабного характеру.
У нашій країні питання боротьби з піратством до 2014 року не розглядалося системно з подальшою розробкою законодавчої бази і вступом її в силу. Рівень піратства в Україні набув дійсно глобального характеру через таку безвідповідальність та недбале ставлення до всесвітньо значущої проблеми. До 2014 року про боротьбу з Інтернет-піратством говорили в контексті піратства, приділяючи мало уваги піратам як суб'єктам [1].
Новий проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторських і суміжних прав в мережі Інтернет» передбачає не тільки блокування піратського контенту, а й санкції проти фізичних осіб. Так, наприклад, на суб'єктів, які відмовляються видаляти піратський контент зі свого ресурсу, накладається штраф у розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходу за невиконання вимоги щодо блокування нелегального контенту. Штрафи в таких розмірах загрожують і тим суб'єктам, які відмовляються ідентифікувати користувача свого сайту, спійманого на піратської діяльності [1].
На даний момент можна виділити такі основні проблеми в області захисту авторських і суміжних прав в мережі Інтернет:
1. Відсутність справедливого розподілу відповідальності між порушниками авторського права, операторами та користувачами мережі Інтернет. Відповідно до цього оператор не може припинити доступ правопорушника до мережі Інтернет до прийняття відповідного судового рішення.
2. Складність в ідентифікації власника інтернет-сайту-порушника як суб'єкта відповідальності, тобто відповідача за судовим позовом. Для реєстрації доменних імен і Україні, дані про особу не перевіряються, тому домен може бути зареєстрований вигаданою особою. Через це самостійно визначити особу-відповідача за судовим позовом для правовласника часто виявляється неможливим без звернення до правоохоронних органів та проведення останніми оперативно-розшукових дій. Однак бувають випадки, коли правоохоронні органи відмовляються починати дії щодо порушення кримінальної справи до надання правовласником цивільного позову до правопорушника про відшкодування збитків [2].
3. Серед головних проблем можна також відзначити наступні: складності в отриманні даних правопорушника в мережі Інтернет; відсутність єдиних підходів до фіксації правопорушень в мережі Інтернет (на даний момент не врегульовано питання відбору доказів з мережі Інтернет); складність в кваліфікації «тимчасового» розміщення файлів для скачування (файл відкривається для скачування на певний час, і на момент пред'явлення претензії до правопорушника файл може бути видалений автоматично); складності у відстеженні правопорушників в LAN-мережах в зв'язку з конфліктом IP адрес.
4. Сайт може бути зареєстрований в іншій країні, через що він стає непідконтрольним українському праву, тоді як діяльність сайту направлена саме на українських користувачів.
5. Відсутність практичних методів здійснення державного контролю в сфері порушень авторського права в мережі Інтернет. Зокрема, відсутній чіткий механізм взаємодії між правовласником, інспектором і оператором/провайдером для ідентифікації правопорушника за запитом правовласника [2].
6. Можливість для правопорушників затягувати виконання приписів державних інспекторів.
Також варто зазначити, що одна із основних проблем, яка виникає при боротьбі з піратством – це безпосередньо підтримка піратів мережевим суспільством. Це виражається у створенні різноманітних політичних рухів, які спрямовані на боротьбу за вільний обмін інформацією в мережі Інтернет; масових протестах на підтримку сайтів, які були закриті за розміщення неліцензійного контенту тощо. Також помилковим є твердження, що всі користувачі мережі Інтернет підтримують вільне безоплатне розповсюдження контенту, оскільки чимало користувачів виступають на захист інтересів право володільців і авторів [3, c. 14].
Отож, для того, щоб досягти дієвих результатів у сфері запобігання і припинення піратства в Інтернеті необхідно вжити такі комплексні заходи: вдосконалення законодавства, судових процедур, припинення співробітництва держави та користувачів з компаніями, які займаються створенням та розповсюдженням контенту, співпрацю держави та користувачів з авторами (правоволодільцями) та організаціями колективного управління; блокування шляхів перевезення та збуту піратської продукції, активну участь авторів (правоволодільців) у заохоченні та сприянні правомірному використанню об’єктів авторського права і суміжних прав [3, c. 1].
Отже, кількість незаконного контенту, а разом з ним і незаконного скачування в мережі Інтернет, неухильно зростає в усьому світі. Слабкі правові механізми регулювання і відсутність особистої відповідальності користувачів є головними причинами зростання Інтернет-піратства сьогодні.
Література:
1. Лавроненко А. Интернет-пиратство: методы борьбы [Електронний ресурс] / А. Лавроненко. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://mediasat.info/2016/05/11/internet-piratstvo-metody-borby/.
2. Кокот Е. Интернет: пираты XXI века [Електронний ресурс] / Е. Кокот // Защита экономической конкуренции. – 2021. – Режим доступу до ресурсу: https://pravo.ua/articles/internet-piraty-xxi-veka/.
3. Грігор’янц Г. І. Піратство як порушення авторських і суміжних прав у мережі Інтернет: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Грігор’янц Г. І. – Одеса, 2016. – 23 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
