Актуальним на сьогодні є дослідження правової природи та особливостей встановлення опіки над дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена, а також подальших шляхів розвитку цього правового інституту з урахуванням руху нашої держави до європейського простору. Останнім часом інтерес до вивчення проблем правового регулювання опіки посилився, вони були предметом досліджень І.А. Бірюкова, Г.М. Бойченко, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, А.О. Дутко, В.В. Залеського, Г.А. Магдесяна, Х.В. Майкута, Л.Ю. Міхеєвої, С.Є. Морозової, К.А. Неволіна, А.М. Нечаєвої, Н.Я.
У статті 3 Конституції України передбачено, що «… людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави». Національним законодавством, зокрема ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що: «Держава через органи опіки та піклування у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки тощо. Дитина може особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав».
Тим часом зміни, що відбулися у цивільному та сімейному законодавстві та у цивілістичній науці, зумовлюють потребу в реформуванні інституту опіки. Змінилося уявлення про місце сімейного та цивільного права в системі права, почастішало застосування нетипових договорів, проявляється тенденція до розширення сфери участі держави у цивільних правовідносинах, активно розробляється теорія послуг. Ці обставини є важливими передумовами для обговорення можливості застосування цивільно- та сімейно-правових механізмів щодо відносин опіки. У цій формі закладений величезний позитивний потенціал, що дає можливість влаштувати долю дитини якнайкраще, з одного боку, наближеним до проживання в сім’ї, а з іншого, - забезпечує контроль за дотриманням прав та інтересів дитини.
Питання про правову природу опіки над неповнолітніми вважається спірним, оскільки поняття опіки належить до комплексних. Як відомо, з одного боку, це спосіб поповнення дієздатності дитини, з іншого, - своєрідний інститут представництва, без якого фактично неможливо захищати права та інтереси неповнолітніх дітей. Тому перед інститутом опіки стоять завдання забезпечення: встановлення опіки над дітьми, які цього потребують; захисту прав та інтересів дітей, які перебувають під опікою; мінімального рівня забезпечення життя дітей, які перебувають під опікою; державної підтримки громадян, які виконують обов’язки; виконання органами опіки покладених на них функцій. Слід зазначити, що діти, які перебувають під опікою, мають особливе правове становище як учасники цивільних та сімейних правовідносин.
Для подолання виявлених недоліків необхідно прийняти спеціальний закон про опіку в Україні з визначенням відповідного понятійного апарата цієї сфери; деталізувати правове регулювання опіки щодо застосування відповідальності за правопорушення у цій сфері; визначити правові форми залучення суспільно-політичних організацій до виконання завдань опіки.
Література:
1. Чорна Ж. Л. Окремі питання встановлення опіки над фізичними особами / Ж. Л. Чорна // Університетські наукові записки. - 2011. - № 2. - С. 120-125.
_______________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін І категорії, Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
