Проблема визначення потерпілого у ст. 347 КК України розробляється всіма науками кримінально-правового циклу оскільки вказана особа її поведінка враховуються при кваліфікації, при призначенні покарання певні її риси часто визначають обставини кримінального правопорушення. Потерпілий - є конструктивною ознакою складу умисного знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу відповідальність за яке встановлена у ст. 347 Кримінального кодексу України, в її диспозиції вказано два види потерпілих - це працівник правоохоронного органу та близькі родичі працівника правоохоронного органу. При характеристиці у ст.347 потерпілого «працівник правоохоронного органу» вітчизняні криміналісти як правило посилаються на положення ЗУ «Про державний захист працівників суду й правоохоронних органів» де надається перелік правоохоронних органів, працівники яких підлягають державному захисту, органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби тощо. Водночас за висновками М.І.Мельника й М.І.Хавронюка, на підставі аналізу статусних законів України та інших нормативно-правових актів в галузі правоохоронної діяльності чітке визначення поняття правоохоронні органи у законодавстві України відсутнє, а це призводить до неоднозначного розуміння зазначеної правової категорії. Так за визначенням М.І. Мельника та М.І.Хавронюка «правоохоронний орган» - це державний, як правило озброєний орган, виконання яким поряд з профілактичною однієї чи кількох інших головних правоохоронних функцій є визначальним у його діяльності, який у зв’язку з цим потребує специфічного матеріально-технічного та іншого забезпечення до працівників якого законом пред’являються спеціальні вимоги та працівники якого з метою ефективного виконання ними своїх обов’язків згідно з законом наділяються різноманітними специфічними правами, мають відповідні пільги і зовнішні ознаки приналежності до правоохоронних органів, користуються підвищеним правовим захистом. Викладене дозволяє сформувати визначення «працівник правоохоронного органу» - це особа, яка перебуває у трудових відносинах з правоохоронним органом України, іноземним або міжнародним правоохоронним органом, службові обов’язки якої передбачають безпосередню участь в реалізації правоохоронних функцій цього органу. При визначенні кола потерпілих у т.ч. близькі родичі працівника правоохоронного органу як ознаки складу передбаченого у ст.347 КК України в кримінально-правовій літературі є традицією спиратися на положення Кримінального процесуального кодексу України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК «Близькі родичі та члени сім’ї – це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа яка перебуває під опікою чи піклуванням,а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обовязки, в тому числі особи, які спільно проживають , але не перебувають у шлюбі».
Література:
1. Горбунов В. А. Особливості кримінально-правової оцінки знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу з урахуванням предмета злочину / В. А. Горбунов // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Право. – 2011. – Вип. 945. – С. 314– 318.
________________
Науковий керівник: Голобородько Наталія Володимирівна, викладач юридичних дисциплін І категорії, Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж
|