На сьогоднішній день договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, в тому числі й на об’єкти патентного права, набувають усе більшого поширення та актуальності. Розпоряджання майновими правами на використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків, а також їх відчуження здійснюється шляхом укладання договору між двома або більше сторонами. Укладання договору є вольовим актом, який спрямований на встановлення, зміну або припинення правовідносин щодо розпорядження чи володіння об’єктами патентного права. Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) встановлює правила та порядок укладання договорів на передачу майнових прав на винаходи, корисні моделі і промислових зразків.
Договори, що спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин щодо розпорядження майновими правами на об’єкти патентного права належать до групи договорів у сфері інтелектуальної власності. Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності являють собою групу договорів у сфері інтелектуальної власності, що спрямовані на набуття, зміну або припинення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності [1, с. 97].
Особливість майнових прав інтелектуальної власності, зокрема на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, обумовила необхідність окремого правового регулювання договірних відносин у сфері інтелектуальної власності. Так, ЦК України таким договірним відносинам присвячує положення глави 75 «Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності» (ст. 1107-1114) та глави 76 «Комерційна концесія» (ст. 1115-1129) [2].
Частина 1 статті 1107 ЦК України встановлює такі види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності: 1) ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 1107 ЦК України договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладаються у письмовій формі, а в разі його недодержання такі договори стають нікчемними. Варто зазначити, що вказана норма закону передбачає можливість укладення договору в усній формі.
Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, згідно з ч. 1 ст. 1114 ЦК України, не підлягають обов’язковій державній реєстрації. Державна реєстрація вказаних договорів, відповідно до вказаної норми, здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата, встановлюючи таким чином факультативність такої реєстрації. Але, разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1114 ЦК України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до законодавства є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Глава 76 ЦК України закріплює як окремий вид договору договір комерційної концесії. Згідно із ст. 1116 ЦК України предметом вказаного договору є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (винаходів, промислових зразків, комерційних таємниць, торговельних марок тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі, а в разі його недодержання такий договір стає нікчемним.
Крім цього, варто звернути увагу, що спеціальне законодавство в сфері патентного права для позначення таких договірних відносин оперує таким терміном як договір про передачу права власності. Так, це передбачено зокрема ч. 8 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ч. 6 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» [3; 4]. Спираючись на результати дослідження Якубівського І.Є., необхідно зазначити, що вжитий у спеціальному законодавстві термін істотно відрізняється від назв договорів у сфері інтелектуальної власності, які закріплені у ЦК України, а також входить у колізію із закладеним у ЦК України концептуальним розумінням юридичної природи майнових прав інтелектуальної власності [5, с. 307-308]
Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства які регулюють договірні відносини, що спрямовані на розпоряджання майновими правами на об’єкти патентного права, можна зробити наступні висновки. Договірні відносини щодо розпорядження майновими правами на винаходи, корисні моделі і промислові зразки регулюються положеннями глав 75 та 76 ЦК України. Спеціальне законодавство в сфері патентного права позначає вказані договірні відносини таким терміном як договір про передачу права власності, однак наведена назва договору істотно відрізняється від назв договорів у сфері інтелектуальної власності, які закріплені у ЦК України та входить у колізію з ЦК України щодо концептуального розуміння юридичної природи майнових прав інтелектуальної власності.
Література:
1. Право інтелектуальної власності України : конспект лекцій / В.М. Крижна, Н.Є. Яркіна; за ред. В.І. Борисової. Харків : Нац. юрид. акад. України, 2008. 112 с.
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44, ст. 356.
3. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7, ст. 32.
4. Про охорону прав на промислові зразки : Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 7, ст. 34.
5. Якубівський І.Є. Проблеми набуття, здійснення та захисту майнових прав інтелектуальної власності в Україні : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2019. 520 с.
_________________
Науковий керівник: Канарик Юлія Сергіївна, кандидат юридичних наук, доцент Національного університету біоресурсів і природокористування України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
