Зміна клімату та деградація навколишнього середовища є екзистенціальною загрозою для Європи та світу. Для подолання кліматичних викликів Європейський Союз впроваджує нову стратегію зростання, засновану на перетворенні екологічних і кліматичних викликів на нові можливості розбудови сучасної, стійкої, ефективної та конкурентоспроможної економіки.
Європейське законодавство про клімат, [1] як один із ключових елементів Європейської Зеленої Угоди, [2] закріплює зобов’язання ЄС досягти кліматичної нейтральності до 2050 року та проміжну мету зменшення чистого викиду парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнем 1990 року.
Відповідно до чинного законодавства держави-члени ЄС мають обов'язкові річні цілі викидів парникових газів на 2021-2030 роки для тих галузей економіки, які не виходять за рамки Системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS). На ці сектори, включаючи транспорт, будівництво, сільське господарство, промисловість, що не підпадає під дію ЕТС, та відходи припадає майже 60% загальних внутрішніх викидів в ЄС.
Кліматичне законодавство ЄС передбачає також залучення політичних, економічних та соціальних секторів суспільства для досягнення поставленої мети.
Законодавство ЄС про клімат включає, зокрема, заходи для відстеження прогресу та відповідно коригування спільних дій на основі існуючих систем, таких як процес управління національними енергетичними та кліматичними планами держав-членів, регулярні звіти Європейського агентства з навколишнього середовища та останні наукові дані про зміни клімату та їх наслідки.
Так, Регламент (ЄС) Европейського Парламенту і Ради від 11 грудня 2018 року «Про управління Енергетичним Союзом та кліматичні дії» [3] встановлює необхідну законодавчу основу для надійного, всеохоплюючого, економічно ефективного, прозорого та передбачуваного управління Енергетичним Союзом та кліматичними діями (механізм управління), що забезпечує досягнення до 2030 року цілей Енергетичного Союзу відповідно до Паризької угоди 2015 року про зміну клімату [4].
Крім того, важливу роль відіграють інтегровані національні енергетичні та кліматичні плани країн ЄС [5] у досягненні цілей на 2030 рік та сприянні відновленню та стійкості європейської економіки.
27 планів дають огляд того, як держави-члени ЄС наближаються до першої фази свого переходу до кліматичної нейтральності та куди вони хочуть піти у період 2021–2030 рр. за п’ятьма напрямками: декарбонізація, енергоефективність, енергетична безпека, внутрішній енергетичний ринок, дослідження та інновації та конкурентоспроможність.
Кліматичне законодавство ЄС передбачає наступні необхідні кроки до 2050 року:
1. До 2030 року зменшення викидів парникових газів щонайменше на 55% порівняно з рівнями 1990 року.
2. Прийняття загальноєвропейську траєкторію скорочення викидів парникових газів на 2030-2050 роки для вимірювання прогресу та надання передбачуваності для державних органів влади, бізнесу та громадян.
3. До вересня 2023 року та кожні п'ять років після цього Комісія оцінить відповідність заходів ЄС та національних заходів цілям щодо кліматичної нейтральності та траєкторії 2030-2050 років.
4. Комісія буде уповноважена видавати рекомендації державам-членам, чиї дії не узгоджуються з ціллю кліматичної нейтральності, і держави-члени будуть зобов'язані належним чином враховувати ці рекомендації або надавати свої аргументи, якщо вони цього не зроблять.
5. Держави-члени також повинні будуть розробити та впровадити стратегії адаптації для посилення стійкості та зменшення вразливості до наслідків кліматичних змін.
Прогрес буде перевірятися кожні п’ять років відповідно до загальносвітових підсумків підсумків згідно Паризької угоди.
Разом з тим, в Україні також має місце поглиблення екологічної кризи і загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві, що обумовлює необхідність реформування і розвитку з урахуванням вітчизняного та світового досвіду всієї правової та економічної системи, що регулює використання природних ресурсів у цілому [6] та управління кліматичними ресурсами зокрема.
При цьому, в Україні відсутній закон «Про клімат та кліматичні ресурси», а основні положення щодо регулювання відносин у галузі клімату і кліматичних ресурсів, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів встановлюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. [7] та Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 [8].
Водночас, забезпечення досягнення поступової сумісності існуючого і майбутнього українського законодавства з правовою системою Європейського Союзу (Acquis communautaire), в тому числі і у сфері кліматичних ресурсів, є обов’язком України відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та ЕС (Додаток XVII “Нормативно-правове наближення”) [9].
В свою чергу, відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року [10] виконання нових завдань, спричинених ратифікацією Україною Паризької угоди та подальшою імплементацією її положень, Україна потребує формування цілісної і послідовної державної політики у сфері зміни клімату відповідно до політики міжнародних організацій з урахуванням провідних світових технологій і практики, а також особливостей національних умов, можливостей, потреб і пріоритетів.
Разом з тим, Україна, як сторона Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї повинна забезпечити виконання зобов’язань за цими міжнародними угодами, проте державна політика у сфері зміни клімату має фрагментарний характер і розглядається як складова виключно екологічної політики.
Таким чином, відсутність системного підходу в Україні до проблеми зміни клімату у контексті розбудови кліматичного законодавства в цілому унеможливлює прийняття управлінських рішень щодо забезпечення запобігання зміні клімату та адаптації до неї в масштабах усієї економіки країни та об’єктивно потребує удосконалення правового регулювання відносин у сфері кліматичних ресурсів з урахуванням досвіду кліматичного законодавства Європейського Союзу.
Література:
1. REGULATION OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL: establishing the framework for achieving climate neutrality and amending Regulation (EU) 2018/1999 (European Climate Law). URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1588581905912&uri=CELEX:52020PC0080.
2. COMMUNICATION FROM THE COMMISSION TO THE EUROPEAN PARLIAMENT, THE EUROPEAN COUNCIL, THE COUNCIL, THE EUROPEAN ECONOMIC AND SOCIAL COMMITTEE AND THE COMMITTEE OF THE REGIONS: The European Green Deal. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1596443911913&uri=CELEX:52019DC0640#document2.
3. REGULATION (EU) 2018/1999 OF THE EUROPEAN PARLIAMENT AND OF THE COUNCIL of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?toc=OJ:L:2018:328:TOC&uri=uriserv:OJ.L_.2018.328.01.0001.01.ENG.
4. Парижська Угода. Url: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l61#Text.
5. An EU-wide assessment of National Energy and Climate Plans. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?qid=1600339518571&uri=COM%3A2020%3A564%3AFIN.
6. Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року. Url: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80#Text.
7. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text.
8. Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2059-19#Text.
9. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони : міжнародна угода від 27 червня 2014. Офіційний вісник України. 2014. №75. Ст. 2125
10. Концепція реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249573705
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
