Історичні дослідження розвитку військово-морських сил уперше виникли на відповідному науковому рівні в рамках опрацювання військово-морської тактики та стратегії французькими, англійськими та американськими авторами, роботи яких становлять ув’язану між собою універсальну та загальновизнану систему наукового пошуку, розпочатого наприкінці ХVІІ сторіччя. На першому етапі вказані дослідження носили характер емпіричного узагальнення та забезпечення тактичної діяльності вітрильного, а потім механізованого флоту. Але з кінця ХІХ сторіччя зазначений досвід був накопичений в рамках опрацювання морської стратегії, що отримала універсальний характер і безперечний авторитет для військово-морських сил більшості країн світу.
Крім використання у працях з морської тактики та стратегії, історія військово-морських сил з ХVIII сторіччя відображалася у біографічних працях, а у ХХ сторіччі значна частина відповідних історичних праць стала носити характер мемуарів. Водночас у ХХ сторіччі виникла величезна кількість науково-популярних робіт із дослідження активності військово-морських сил, при цьому їх переважна більшість акцентує увагу на подіях двох світових війн. При цьому питання організаційного та правового забезпечення діяльності флоту, які в цілому аналізувалися у працях з морської стратегії та тактики, піднімаються у мемуарах та публіцистичних творах з історії флоту доволі оглядово. Оскільки визнані на світовому рівні фундаментальні праці з морської стратегії та тактики належать насамперед американським та англійським авторам, вітчизняний вимір історичного наукового пошуку в цій сфері є вкрай обмеженим.
Вітчизняна історична парадигма щодо діяльності флоту досі носить постімперський та пострадянський характер. При цьому власне у Російській імперії доктринальне забезпечення діяльності флоту зводилося до двох основних напрямів; це здійснення перекладу європейських праць із морської стратегії та тактики, яке почалося у другій половині ХVIII сторіччя, та узагальнення досвіду практичної діяльності власного імперського флоту. Таке узагальнення у чисельних працях ХІХ та початку ХХ сторіччя робило акцент саме на організаційному забезпеченні діяльності російського імперського флоту, за умов його доволі скромних успіхів порівняно із провідними морськими країнами світу.
У радянській період зберігалася тенденція масового та організованого владними структурами перекладу як іноземних праць із стратегії та тактики флоту, так і суто історичних видань, які охоплювали військово-морські події ХХ сторіччя. Останні десятиріччя радянського періоду призвели до накопичення чисельної мемуарної та науково-популярної літератури щодо діяльності флоту. Водночас вона носила ідеологізований характер та питання організаційного забезпечення військово-морських сил практично не відображала, її історична цінність вбачається обмеженою. При цьому, на відміну від оприлюднених наукових праць того періоду, накопичені у радянських архівах матеріали з існування імперського та радянського флоту мають виключне значення для досліджень еволюції його нормативного забезпечення.
Власне правові публікації з діяльності військово-морських сил виникли у європейській науці значно раніше, ніж праці із історії флоту. Це слід пояснити величезною практичною витребуваністю організаційного та правового забезпечення морської діяльності, зокрема й військової. Перші друковані публікації у цій сфері спостерігаються наприкінці ХV сторіччя, а вже у ХVІ-ХVІІ віках кількість оприлюднених робіт, зокрема й очевидно доктринальних, стає значним феноменом європейської науки. Загалом можна стверджувати, що вже станом на ХVІІІ сторіччя в рамках морського права сформувалася підгалузь військово-морського права, основними питаннями якої було призове право та умови нейтрального судноплавства за умов морської війни.
Станом на початок ХХ сторіччя вказані питання були доповнені виміром міжнародного гуманітарного права. У ХІХ та ХХ сторіччях роль вітчизняних авторів у розвитку відповідної універсальної правової доктрини вбачається обмеженою, водночас із імперських авторів, які присвячували власні роботи правовим питанням морської війни, спостерігається значна кількість вихідців з українських земель. У радянський період новаторські роботи з питань військово-морського права з’явилися лише в останні десятиріччя ХХ сторіччя, а основні зусилля тодішніх авторів були спрямовані на забезпечення відповідними посібниками та довідковою літературою радянського військово-морського флоту. Незалежна Україна таким чином отримала лише окремих авторів, які за останні десятиріччя робили вкрай фрагментарні дослідження з правових питань військово-морської діяльності.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
