1. Взаємодію слідчого із засобами масової інформації можна визначити як засновану на законодавчих актах та відомчих нормативних документах узгоджену й скоординовану та плановану діяльність працівників слідчих підрозділів та представників засобів масової інформації, що ґрунтується на властивих їй принципах, за умови адміністративної незалежності, котра здійснюється з метою успішного виявлення, розкриття та запобігання кримінальним правопорушенням.
Основними напрямами взаємодії слідчих із засобами масової інформації можна визначити такі: виявлення ознак кримінальних правопорушень, за якими органами розслідування мають бути розпочаті кримінальні провадження; встановлення відомостей про осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, свідків, потерпілих, а також слідів і інших даних, що мають значення для розкриття такого правопорушення; вирішення тактичних завдань розслідування; профілактика кримінальних правопорушень та правове виховання громадян [1, с. 63; 2, с. 208].
Організацію роботи слідчого з використання засобів масової інформації в розкритті, розслідуванні й попередженні кримінальних правопорушень можна розділити на декілька етапів: 1) вибір певного виду та форми засобу масової інформації; 2) підготовка слідчим матеріалів, звернень до населення щодо надання допомоги в розкритті кримінальних правопорушень; 3) забезпечення прийому зворотної інформації через засоби масової інформації; 4) перевірка отриманої інформації; 5) оцінка слідчим результатів використання засобів масової інформації.
Потреба у використанні засобів масової інформації слідчим визначається таким: недостатністю або наявністю мінімальної інформації щодо події кримінального правопорушення, осіб, причетних до його вчинення, потерпілих, очевидців тощо; неможливістю отримання інформації в короткий термін іншими способами; слідчою ситуацією, що склалася на певний час розслідування правопорушення; потребою комплексного використання сил і можливостей слідчого з метою підвищення ефективності його діяльності [3, с. 53].
2. Протидію розслідуванню кримінального правопорушення з використанням можливостей засобів масової інформації слід вважати окремим способом протидії розслідуванню. Основними заходами з попередження і подолання протидії розслідуванню кримінальних правопорушень з боку засобів масової інформації слід вважати такі: повідомлення у засобах масової інформації вірогідної інформації населенню щодо обставин початку і розслідування кримінальних справ шляхом організації і проведення для журналістів прес-конференцій, брифінгів, круглих столів; розповсюдження серед редакцій засобів масової інформації прес-релізів з вірогідною і такою, що може бути оприлюднена без шкоди для справи інформацією щодо ходу розслідування або результатів розслідування резонансних проваджень; доручення слідчими працівникам оперативних підрозділів здійснювати оперативно-розшукові заходи з метою встановлення джерел отримання інформації журналістами щодо обставин розслідування кримінального правопорушення; застосування відповідних заходів кримінального, адміністративного або дисциплінарного впливу до осіб з редакцій засобів масової інформації, чия провина у протидії розслідуванню кримінального правопорушення доведена у встановленому порядку [4, с. 500-501].
3. Відомості стосовно ходу розслідування кримінального правопорушення, слідчий має надавати журналістам або кореспондентам лише за письмового дозволу на оприлюднення конкретного матеріалу. Такий порядок надання дозволу на публікацію матеріалів, у разі виникнення пов’язаних із цим конфліктів щодо розголошення відомостей досудового слідства або дізнання без дозволу, так і розголошення органом розслідування даних, що ганьблять людину, принижують її честь і гідність дасть змогу об’єктивно оцінити ситуацію і прийняти правильне рішення стосовно конкретної особи, що оприлюднила досудову інформацію.
Література:
1. Крылов А. В. Взаимодействие следователя прокуратуры со средствами массовой информации при расследовании тяжких и особо тяжких преступлений. Российский следователь. 2005. № 5. С. 60-63.
2. Сокиран М. Ф. Передумови теорії взаємодії суб’єктів криміналістичної діяльності. Вісник Академії адвокатури України. Число 2 (21). 2011. С. 204-209.
3. Зорин Р. Г., Клименко А. Г. Принципы и формы взаимодействия следователя со средствами массовой информации при расследовании уголовных дел. Евразийская адвокатура. 2014. № 4 (11). С. 51-56.
4. Бурданова В. С. Взаимодействие правоохранительных органов со средствами массовой информации и привлечение общественности к раскрытию, расследованию и предупреждению преступлений. Курс криминалистики: В 3 т. / под ред. О. Н. Коршуновой, А. А. Степанова. Санкт-Петербург: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. Т. I: Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. С. 500-506.
|