На анексованих територіях Української Народної Республіки комуністичний тоталітарний режим зіштовхнувся з рішучим опором українців, які не бажали миритися з окупацією і продовжували боротьбу за національно-державне відродження. Більшість українців вороже ставилися до намагань режиму провести радикальні соціально-економічні перетворення й побудувати нове комуністичне суспільство. Особливо це стало відчутно в роки Голодомору-геноциду, який власне і був організований Сталіним і його поплічниками з метою знищення частини української нації аби остаточно зламати її опір і підірвати духовні і фізичні сили. Головним знаряддям вбивства українців під час Голодомору-геноциду комуністичний тоталітарний режим обрав абсолютно нереальні плани хлібозаготівель, щодо виконання яких йшов спротив по всій Україні.
Не був виключенням у цьому процесі й Ічнянський район Чернігівської області. Як зазначалося у звіту секретаря Ічнянського районного партійного комітету (РПК) до Чернігівського обкому: «В порівнянні з останніми двома роками, в 1932 і 1933 рр. опір глитаїв, прояви опортуністичної практики зрадників та перерожденців партії – мало місце незрівнянно більше». Зросло число терористичних актів щодо уповноважених РПК та сільських активістів. Поряд з тим, масовим явищем стало небажання віддавати хліб державі, який ховали в ямах та інших схованках.
На осінь 1932 р. очільникам комуністичного тоталітарного режиму було очевидно, що не зламавши опір українців їм не вдасться викачати заплановану кількість хліба і тим самим реалізувати свої злочинні плани по винищенню голодом української нації. З цією метою наприкінці 1932 р. було з новою силою застосовано весь арсенал репресивних заходів, активізовано роботу каральних органів, партійних уповноважених і різного роду виконавців злочину геноциду, які діяли в усіх районах тогочасної Совєцької України, у тому числі і в Ічнянському.
Так, протягом осені 1932 р. у селянських господарств Ічнянського району владою було силою відібрано майже 200 га землі та 10 га городини. Було проведено репресивні заходи щодо членів сільрад, які не могли здати встановлений план по хлібу. Їх виключали зі складу сільрад і піддавали арештам і різного роду переслідуванням. Наприкінці 1932 р. під такий репресивний тиск потрапило щонайменше 20 члені сільрад району. Також непомірні грошові штрафи були накладені на 76 господарств твердоздавців та 271 господарство контрактантів.
За звинуваченнями у начебто невиконанні хлібоздачі державі по Ічнянському району за останні місяці 1932 р. було розглянуто понад 180 судових справ. Поряд з тим широко застосовувалася практика залучення сільських активістів до пошуку і конфіскації хліба. В селах 13 сільрад району було проведено відповідні обшуки в ході яких було виявлено 497 ям з хлібом сумарною вагою 631 ц.
Активно в районі працював так званий народний суд (нарсуд), який фабрикував справи відповідно до інформації, яку давали сільради та каральні органи. Репресивної роботи було настільки багато, що довелося сформувати дві додаткові виїзні сесії нарсуду та додаткові слідчі бригади. У звіті секретаря Ічнянського РПК до Чернігівського обкому констатувалося, що практика судових процесів набула якісного та ефективного характеру, особливо в контексті залучення судово-слідчих органів до виконання політико-господарчих кампаній (наприклад в селі Монастирище Ічнянського району слідчо-судова бригада за декілька днів виявила 76 ям з хлібом, який був конфіскований, а людей приречено на голодну смерть).
Також з метою здійснення тиску на господарів району активісти сільрад застосовували щодо них фізичну силу, побої, знущання.
Завдяки посиленню репресивно-каральних заходів щодо українців на початок січня 1933 р. компартійно-радянська влада району змогла виконати 93,4% річного плану по хлібозаготівлям, що був встановлений обласними органами влади.
Таким чином, завдяки посиленню репресій та залученню широкого кола виконавців комуністичному тоталітарному режиму вдалося зламати опір українців і викачати непомірні обсяги збіжжя та іншого продовольства з України, що стало ключовим фактором у здійсненні режимом злочину геноциду української нації в 1932-1933 рр.
Література:
1. Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали. Упоряд. Р. Я. Пиріг. Київ: Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2007. 1128 с.
2. Державний архів Чернігівської області. Ф. П-293. Оп. 1. Спр. 304. Арк. 1-6.
3. Сергійчук В. Як нас морили голодом: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр. Київ: Видавнича Українська спілка, 2003. 251с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
