Перша асоціація, яка виникає після слів «Північна Європа», це порядок, дисципліна. Проте чи насправді усе так ідеально у країнах скандинавського півострова, а саме в Данії, Норвегії, Швеції та Фінляндії?
Швеція – країна, яка досі імплементує свою політику крізь призму принципу нейтралітету, який проголосила ще у ХІХ столітті, на даний момент переживає погіршення стосунків з Росією через її надмірну активізацію в районі. Ці два важливі фактори і визначають безпекову політику цієї країни.
Розглянемо для початку історичні передумови проголошення нейтралітету. До 1814 року відносини між Швецією та Росією постійно загострювалися через територіальні суперечки, що і призводило до виникнення збройних конфліктів між цими сторонами. Шведський уряд вирішив, що постійні війни лише розорюють країну, тому краще було б утриматися від такого способу вирішення проблем. Політику нейтралітету офіційно було проголошено у 1834 році, але по факту, Швеція не брала участі у війнах ще з 1814 року.
У чому ж проявляється погіршення стосунків між Швецією та Росією?
1. 2015 рік – вхід підводного ймовірно російського човна у територіальні води Швеції. Також російські бомбардувальники порушили її повітряний простір, у результаті чого відбулося вислання дипломатів обома сторонами.
2. 2019 рік – російське судно знову входить в територіальні води Швеції.
3. 2021 рік, вересень – Швеція поглиблює співпрацю із країнами-сусідами проти можливої агресії зі сторони Росії.
Фінляндія – країна, що володіє формальним нейтралітетом, який по суті досить розмитий, оскільки країна активно співпрацює, як з ЄС (вступила в 1995 році), так з НАТО. У 1994 році приєдналася до програми Партнерства заради миру (ПЗМ). А найбільш помітним аспектом відносин стала участь Фінляндії в операціях з урегулювання криз під егідою НАТО.
Історичні передумови загострення стосунків між Фінляндією та РФ: Зимова війна.
У 1939 році, за пактом Молотова-Ріббентропа, Фінляндія, як і інші балтійські країни, відійшли до сфери впливу СРСР. Як тільки радянська армія перетнула кордон і захопила перше фінське село, Сталін створив "Фінляндську демократичну республіку". З цим "урядом" радянське керівництво підписало угоду, згідно з якою Фінляндія мала передати СРСР території та дозволити створення на них військових баз. Проте фіни вирішили боротися за свою країну. Після виснажливих бойових дій, у березні 1940 року, СРСР уклав мирну угоду з Фінляндією і припинив спробу захопити усю територію країни, обмежившись "лише" відторгненням близько 10% її території. Натомість Фінляндія проголошувала нейтральний статус – зобов’язання не брати участі у будь-яких блоках чи коаліціях, спрямованих проти другої сторони угоди, тобто РФ.
Чому фіни бояться повтору сценарію зимової війни зараз? По-перше, фіни детально спостерігають за агресією РФ на сході України, переживаючи, щоб такий самий сценарій не розвернувся у них на кордоні. Саме тому одним з основних завдань для фінських збройних сил зараз є оборона власної території.
По-друге, вони бачать, як погіршуються відносини між РФ та сусідом Фінляндії – Швецією. (Зокрема, Швеція навіть організувала військовий гарнізон на території острова Готланд, через який проходить Північний потік 2, в якому зацікавлена РФ).
По-третє, відомо, що Фінляндія тримає курс на захід, на приєднання до НАТО А проти цього явно виступає Путін, оскільки не хоче мати «НАТівського» сусіда.
По-четверте, Росія стала часто проводити військові навчання неподалік від фінського кордону.
Норвегія – країна, що володіє як сухопутним, так і морським кордоном з РФ (у Баренцовому морі). Основний ризик погіршення відносин з цим сусідом полягає у тому, що обидві країни мають геополітичні інтереси в Арктиці. Норвежців турбує підвищена активність РФ в Арктиці, а саме плани росіян відкрити порти і авіабази на архіпелазі Франца Йосифа і Новосибірських островах, оскільки в рамках даного проекту кількість російських авіабаз збільшиться більш ніж втричі – до існуючих чотирьох додасться ще десять.
Між Осло та Москвою довго існували протиріччя щодо розділу морського кордону. Норвегія стверджувала, що кордон має бути рівновіддаленим від норвезького Шпіцбергена (він же Свальбард) і російської Землі Франца-Йосифа та острова Нова Земля. Росія, у свою чергу, наполягала на своєму варіанті кордону, який враховував її право на використання прибережних вод Шпіцбергена.
Лише у 2010 році в Мурманську в ході зустрічі між Дмитром Медведєвим і прем'єр-міністром Норвегії Йенсом Столтенбергом була підписана довгоочікувана угода про розмежування морських просторів і співпрацю в Баренцевому морі та Північному Льодовитому океані, згідно з якою спірна зона була поділена на дві рівні частини.
Дії Росії в Арктиці, що насторожують Норвегію:
• Росія зацікавлена у видобутку природних ресурсів. При цьому чільне місце у російській стратегії займають поклади енергоресурсів (видобуток газу та нафти). Адже в Арктиці може знаходитися до третини всіх нерозвіданих запасів газу та понад 10% світової нафти.
• Нерідко Москва позиціонує активізацію її військових сил в Арктиці як відповідь на дії НАТО. Так, черговий виток російської мілітаризації відбувся на тлі масштабних військових навчань Альянсу Trident Juncture-2018, які об’єднали понад 10 тисяч одиниць техніки, 250 літаків, 65 кораблів та понад 50 тисяч військових із 31 країни.
• Бажання Росії розбудовувати мережу постійних військових баз у регіоні. Зокрема, у 2016-му було збудовано військову базу «Арктичний трилистник» на архіпелазі Земля Франца-Йосифа, а також «Північна конюшина» на острові Котельний (Новосибірські острови). Паралельно відбувається й розробка спеціальних моделей колісного та гусеничного транспорту (зокрема, модифікацій танка Т-80), що здатні рухатися у складних арктичних умовах; мобільних ремонтних майстерень та спеціальних житлових контейнерів.
Данія має схожу ситуацію із Норвегією, оскільки Арктика входить до її сфери геополітичних інтересів так само, як до сфери інтересів РФ.
Гренландське питання
Пріоритетне завдання для Данії полягає в цілеспрямованому утвердженні свого арктичного статусу. Гренландія, а також Фарерські острови хоча і мають широкі автономні повноваження, однак формально входять до складу цієї скандинавської держави, завдяки чому Данія має безпосередній вихід до Північного Льодовитого океану.
Загострення гренландського питання відбулося улітку 2019 року після публікації у Wall Street Journal сенсаційної інформації, що тодішній президент США Дональд Трамп насправді розглядав можливість придбання острова. Історія стала резонансною через подальше скасування Трампом візиту до Данії внаслідок доволі різкої реакції з боку як офіційного Копенгагена, так і Ґренландії, що острів відкритий до бізнесу, однак аж ніяк не до купівлі-продажу.
Територіальні суперечки: розширення кордонів на північ?
Одне із суттєвих протистоянь між Данією, Росією та Канадою пов’язане з геополітичним питанням приналежності підводного хребта Ломоносова. Так, ратифікувавши у 1997 році Конвенцію ООН із морського права (UNCLOS), у 2001 році Росія подала позов до Комісії ООН із кордонів континентального шельфу щодо суттєвого розширення російської виключної економічної зони за межі 200-мильного радіуса. У разі задоволення позову під російським контролем опинилося б до 45% Арктики. Подібні позови до Комісії ООН подавали також Канада та Данія – проте усі вони також отримували часткове підтвердження, а остаточне рішення й досі не було ухвалене, тому говорити про успіх зарано.
Література:
1. Росія та Великий Переполох у Маленькій Скандинавії/-Юрій Козик/-Журнал «Вокс Україна»/- Електронний ресурс/ – Режим доступу: https://voxukraine.org/russia-and-a-big-trouble-in-small-scandinavia-ua/
2. Арктична політика Норвегії/-ADASTRA/-18.10.2019/-Електронний ресурс/ – Режим доступу: https://adastra.org.ua/blog/arktichna-politika-norvegiyi
3. Чому Трамп хоче купити Гренландію/-"УКРАЇНСЬКА ПРАВДА"— 2019, Електронний ресурс/ – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/articles/2019/08/21/7224147/
________________
Науковий керівник: Сліпецька Юлія Миронівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології, Львівський національний університет імені Івана Франка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
