Поняття «тетчеризм» позначає консервативну політику Великої Британії на чолі з прем’єр-міністеркою Маргарет Тетчер у 1979–1990 рр. [1, c. 135]. На момент приходу до влади М. Тетчер, економіка Великобританії знаходилася у стагнуючому стані, мала високий рівень інфляції та потребувала реформування. Для виведення країни із кризи уряд М. Тетчер розробив пакет реформ відповідно до концепції «шокової терапії», що передбачало радикальні та миттєві зміни, які мали «перезапустити» й «оздоровити» економіку [3, с. 315], але в той же час невідворотно призводили до шокового стану суспільства.
Радикальна політика уряду М. Тетчер призвела Великобританію то страйків та масового невдоволення населення, однак в економіці спостерігалися швидкі позитивні економічні зміни. Наприкінці 1980-х рр. інфляція у Великобританії знизилася до 3% на рік (порівняно з 16% у 1980 р.), а до середини 1980-х рр. середні темпи економічного зростання Великої Британії відповідали темпам розвинутих країн, зросла продуктивність праці, підвищувався рівень життя населення, а Лондон закріпив за собою статус одного із фінансових центрів світу [2, с. 245].
Такий успіх політики «тетчеризму» привертає до цього політико-економічного феномену увагу багатьох вчених та спонукає країни світу, що розвиваються, наслідувати практики, реалізовані урядом М. Тетчер. Загалом, політика уряду М. Тетчер мала кілька напрямів: економіка та оподаткування, приватизація, боротьба із профспілками.
Приватизація склала значний відсоток від загального успіху стратегії «тетчеризму», тому звернемо увагу на особливості її реалізації урядом М. Тетчер. Загалом, приватизація є роздержавленням власності та виступає одним із методів державного управління у процесі здійснення адміністративно-правового впливу на економічну систему. Унаслідок запровадження приватизації ресурси можуть зосередитися і вплинути на розвиток базових галузей, паралельно створивши умови, за яких відбудеться швидка окупність засобів, мобільність виробництва [5, c. 125]. Ця стратегія була доречною в умовах Великобританії кінця 1970-х рр., коли свого піку досягли неефективність державних підприємств, низька продуктивність праці на них, висока капіталомісткість та низька прибутковість.
Уряд М. Тетчер розробив чітку стратегію приватизації, виокремивши у якості її мети не тільки підвищення ефективності підприємств, але й скорочення державних витрат на них. Це, в результаті, дозволило ліквідувати державний дефіцит, надати ширші права підприємствам, послабити роль та вплив профспілок, розширити коло індивідуальних акціонерів [1, c. 135].
Британська прем’єр-міністерка та її однодумці обрали курс приватизації, який полягав у продажу державних підприємств, відкинувши ще один, альтернативний шлях проведення приватизації – безкоштовну роздачу акцій робітникам компаній. На думку М. Тетчер, такий підхід не є ефективним, адже «цінується лише те, що важко дістається» [4, c. 400]. Окрім того, метою політики «тетчеризму» було також і насичення бюджету країни, перерозподіл витрат, які пізніше направлялися у галузі, що дозволили країні розвинути швидкі темпи розвитку. Всього продаж державних промислових підприємств у приватні руки приніс до бюджету Великобританії близько £30 мільярдів, крім того, розпродавалися муніципальні споруди, які принесли до бюджету ще додаткові £18 мільярдів [6].
Приватизація як елемент політики «тетчеризму» реалізувалася у Великобританії у 1980-ті рр. у кілька етапів: 1) період «малої приватизації»: з 1979 р. по літо 1984 р. здійснювався продаж невеликих за розмірами підприємств конкурентоздатних галузей, оскільки уряд прагнув зменшити потреби державного сектору в позиках; 2) з літа 1984 р. по осінь 1987 р. процес приватизації полягав, передусім, у прагненні розширити коло власників акцій. Для цього консервативний уряд продавав великі компанії; 3) з 1987 р. розпочався процес розпродажу галузей комунального господарства [4, c. 400].
Отримані у результаті успішно проведеної приватизації кошти уряд Великобританії направив на підтримку таких галузей, як машинобудування, переробна промисловість, що дозволило стрімко збільшити обсяг виробництва ВВП. Багато вчених, які досліджують феномен політики «тетчеризму» [1; 4; 5], вважають, що саме приватизація стала тим ключовим її елементом, який найбільше змінив британську економіку. За прикладом Великобританії більше 100 інших країн світу також приватизували тисячі державних підприємств. Особливо активно приватизацію проводили Франція, Нова Зеландія та Канада. Пізніше цю ж стратегію застосували Латинська Америка, Чилі, Мексика і Панама, а згодом і Східна Європа [6]. Як зазначила у своїй автобіографії сама М. Тетчер, приватизація мала вирішальне значення для «ліквідації руйнівних наслідків соціалізму» і «відвоювання території для свободи» у Великобританії ХХ ст.
Література:
1. Коваль К. І. Особливості економічних реформ епохи тетчеризму. Історіосфера. Одеса, 2018. С. 135-138.
2. Корнійчук Л. Я., Татаренко Н. О., Поручник А. М. Історія економічних учень: Підручник. Київ: КНЕУ, 1999. 564 с.
3. Кравчук Ю. Б. Основы экономической теории: Учебное пособие. Харьков: ХНУВД, 2014. 341 с.
4. Пунько, В. М. Соціальна політика уряду Маргарет Тетчер: історіографія проблеми. Наукові записки ВДПУ ім. М.М. Коцюбинського. Серія: Історія. 2017. Вип. 25. С. 397-403.
5. Тронько О. Адміністративно-правове регулювання в галузі економіки. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 5. С. 124–127.
6. Edwards Ch. Thatcher’s golden legacy of privatisation. 2017. URL: https://capx.co/thatchers-golden-legacy-of-privatisation/
________________
Науковий керівник: Михтуненко Вікторія Вікторівна, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри всесвітньої історії, міжнародних відносин та МНІД, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
