Дезінтеграційні процеси в СФРЮ, проголошення суверенітету її республік призвели до утворення в 1991 р. незалежних Словенії, Хорватії, Македонії. На території Боснії і Герцеговини (БіГ) спалахнула громадянська війна (1992–1995 рр.), яка стала найкровопролитнішим конфліктом після Другої світової війни.
Дейтонські угоди 1995 р. врегулювали ситуацію в Боснії і Герцеговині та припинили військове протистояння. Боснія і Герцеговина стала незалежною суверенною державою із двома політичними суб’єктами: Федерацією Боснії і Герцеговини (ФБіГ, 51% території) та Республіки Сербської (РС, 49% території), автономний округ Брчко відійшов під міжнародне управління [1, 59].
Вступ до Європейського Союзу і НАТО є на сьогодні одним із головних зовнішньополітичних пріоритетів БіГ. Історія взаємовідносин БіГ і Євросоюзу починається ще під час війни 1992–1995 років. Присутність Євросоюзу через миротворчі сили EUFOR продовжується і сьогодні. З метою реалізації мирних угод по БіГ стало запровадження в 1995 р., а в 1997 р. «Боннськими повноваженнями» підтверджені повноваження Верховного представника ООН в БіГ, в деякі часи він виконував функції представника ЄС в БіГ. Верховний представник має значні права щодо управління БіГ, навіть зміщати і призначати офіційних посадовців [2, 220].
16 червня 2008 р. Боснія і Герцеговина підписала Угоду про стабілізацію та асоціацію з Євросоюзом. Однак, для того щоб вступити в ЄС необхідно виконати певні умови, які б відповідати європейським стандартам. Керівництву країни необхідно було втілити програму реформ насамперед у сфері прав людини, демократії, а також політичних та економічних свобод.
У червні 2012 р. між Євросоюзом і БіГ почався «Діалог щодо приєднання на високому рівні». В листопаді 2014 р. Велика Британія і Німеччина запропонували для БіГ нову ініціативу, котра повинна була прискорити процес зближення цієї країни з Євросоюзом [3, 237].
За 2008–2021 рр. Боснія і Герцеговина досягла певної ступені макроекономічної стабільності, однак перебуває на ранній стадії створення ринкової економіки щоб стати конкурентоздатною на європейському ринку.
Протягом 2008–2021 рр. в БіГ здійснюється реконструкція органів влади та політичної системи, країна рухається в бік створення централізованої боснійської держави. Були проведені військова і поліцейська реформи, що призвело до створення спільної армії і спільних поліцейських підрозділів, створені суд та прокуратура БіГ, єдина розвідувальна служба, прикордонна служба БіГ, введено загальнодержавний податок на додану вартість [3, 275].
Досить важливим є конституційне питання. Угоди Дейтонських домовленостей заклали основи конституційного устрою БіГ, який існує і сьогодні. Боснія і Герцеговина за формою правління є парламентською республікою. Парламентська асамблея БіГ складається із двох палат: Палати народів (10 осіб від ФБіГ та 5 від РС) і Палати представників (2/3 від ФБіГ та 1/3 від РС, разом 42 депутата). Функції голови БіГ виконує Президія, яка складається з трьох осіб: боснійця, хорвата і серба. Один із трьох по черзі здійснює управління державою. Рішення Президії приймається більшістю голосів (два проти одного). До виконавчої влади ще належіть Рада міністрів. Її очолює одна людина терміном на 8 місяців, а потім передає повноваження представнику іншої національності. До компетенції центральних органів БіГ відносяться зовнішня політика, зовнішня торгівля, митниця, валютна політика, кримінальне законодавство, внутрішні і міжнародні комунікації, сполучення між ФБіГ та РС [2, 204]. На місцях кожне утворення має свій уряд, парламент, юрисдикцію з політики освіти, охорони здоров’я, поліції та судів.
Перед боснійським керівництвом і суспільством існує завдання змінити законодавство, щоб воно ввело конституційну рівність, право балотуватися в органи влади всім жителям країни, а не лише представникам трьох етнічних груп – сербам, боснійцям та хорватам. Однак уряд виступив проти реформ в законодавстві. Невиконання цієї вимоги підштовхнуло ЄС до позбавлення у 2013 р. БіГ фінансової допомоги ЄС у 47 млн. євро [2, 223].
Необхідність судової реформи в БіГ – друга важлива частина змін в сфері прав людини і демократії. Нажаль, правосуддя в БіГ заполітизована галузь. Так, у 2003 р. була створена Комісія щодо розслідування подій у Сребрениці (9–19 липня 1995 р.). Офіційний орган влади встановив факти вбивств, зниклих безвісти людей, масових поховань та всіх подій, що призвели до геноциду в Сребрениці, але в РС факт геноциду заперечували і заперечують сьогодні.
Боснія і Герцеговина входить в офіційну програму розширення Євросоюзу. На відміну від інших країн Західних Балкан, вона на шляху від потенційного до офіційного кандидата на вступ в ЄС.
У березні 2015 р. міністри закордонних справ країн-членів Європейського союзу схвалили текст Угоди про стабілізацію та асоціацію, що відкриває БіГ шлях до вступу у Євросоюз. Угода передбачає зону майже повністю вільної торгівлі з Євросоюзом. Аналогічні договори були етапом вступу до ЄС всіх країн Західних Балкан [4].
У лютому 2016 р. Боснія і Герцеговина подала заявку на членство в Євросоюз. ЄС оцінював перспективи вступу країн до союзу з такими ключовими показниками, як стан реформ у сферах верховенства права, державного управління, функціонування демократичних інститутів. В лютому 2018 р. Єврокомісія надала нову стратегію «Надійна перспектива розширення ЄС та його посиленої взаємодії з Західними Балканами».
У квітні 2018 р. Європейська Комісія розглянула результати імплементації стратегії розширення ЄС. У грудні 2019 р. Рада Євросоюзу прийняла рішення, що БіГ у сучасний час не відповідає копенгагенським політичним критеріям і вимагає значних зусиль з боку БіГ щодо зміцнення своїх інститутів для гарантії демократії, верховенства права, прав людини, поваги і захисту меншин [5].
6 лютого 2021 р. Європейська Комісія презентувала нову Стратегію розширення ЄС. Ключове послання документу – підтвердження перспектив щодо членства в Євросоюзі країн Західних Балкан, за умови виконання ними всіх вимог ЄС. Мова йде про Сербію, Чорногорію, Албанію, Македонію, Боснію і Герцеговину та Косово.
Процес підготовки вступу БіГ до НАТО розпочався у 2006 році. Одна із важливих вимог альянсу, це виведення понад 60 військових об’єктів із керування регіональних властей і підпорядкування їх уряду Боснії і Герцеговини. В країні ця вимога НАТО виконується дуже повільно. У то же час, у 2018 р. країни альянсу схвалили прискорення «Плану дій щодо членства БіГ в НАТО». Для продовження курсу до НАТО у листопаді 2019 р. Президія Боснії і Герцеговини прийняла «Програму реформ», де враховані всі рекомендації альянсу [6].
Ідея вступу БіГ в Євросоюз і НАТО по різному сприймається керівництвом і суспільством в її окремих утвореннях – ФБіГ і РС. В 2017 р. Народна Скупщина РС ухвалила «Резолюцію про захист конституційного порядку та оголошення військового нейтралітету», чим, по суті, заблокувала подальшу інтеграцію БіГ до НАТО [6].
З літа 2021 р. спостерігається загострення відносин між лідерами РС і Євросоюзом. Колишній президент Республіки Сербської, сьогодні член Президії БіГ від сербів, Мілорад Додік заявив, що парламент РС збирається переглянути попередні домовленості, а саме – формування спільних збройних сил Боснії і Герцеговини, вищої судової та прокурорської ради БіГ, збір податків на державному рівні, у той же час створити армію Республіки Сербська [7].
М. Додік заявляв, що керівництво Республіки Сербської не братиме участь в роботі владних органів БіГ. Головною причиною стали поправки Високого представника ООН у Боснії і Герцеговині Валентина Інцко до кримінального кодексу, що передбачають покарання за заперечення геноциду в Сребрениці. Окрім того, М. Додік почав формувати в країні власну армію, що суперечить умовам Дейтонського мирного договору [8].
Таким чином, перспектива вступу Боснії і Герцеговини в Євросоюз і НАТО, реальна, багато що керівництвом і громадянами країни зроблено на цьому шляху, однак при відвертій агресивній політики політичних діячів Республіки Сербська, в найближчий час нереальна.
Література:
1. Брусиловська О. І. Системні трансформації посткомуністичних країн Європи / О. І. Брусиловська. – Одеса: Астропринт, 2011. – 444 с.
2. Мартынова М. Ю. Босния и Герцеговина: колониализм идентичностей / М. Ю. Мартынова // Исторические науки. – 2015. – № 2. – С. 203–223.
3. Овчаренко О. Історія європейської інтеграції: навч. посіб. / Овчаренко О., Сухушина О., Земзюліна Н. – Черкаси: Вертикаль, 2021. – 302 с.
4. Євросоюз відкриває Боснії і Герцеговині шлях до членства [Електронний ресурс]. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://www.5.ua/svit/yevrosoiuz-vidkryvaie-bosnii-i-hertsehovyni-shliakh-do-chlenstva-73473.html
5. Европейский Совет принял решение относительно вступления Боснии и Герцеговины в ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zn.ua/WORLD/evropeyskiy-sovet-prinyal-reshenie-otnositelno-vstupleniya-bosnii-i-gercegoviny-v-es-338948_.html
6. «Співпраця НАТО та Боснії і Герцеговини не залежить від Росії», заявляють в Альянсі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mil.in.ua/uk/blogs/spivpratsya-nato-ta-bosniyi-i-gertsegovyny-ne-zalezhyt-vid-rosiyi-zayavlyayut-v-alyansi/
7. Босния и Герцеговина на грани распада? Что предпринимают США и ЕС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.dw.com/ru/bosnija-i-gercegovina-na-grani-raspada-chto-predprinimajut-ssha-i-es/a-59710347
8. У Боснії відкрили справу проти Додіка через плани Республіки Сербської вийти із держустанов [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2021/10/19/7129182/
|