У сьогоднішніх реаліях, створення нової сім`ї - це завжди дуже клопітний та непростий процес. Крім очікуваного укладання шлюбу, постає багато питань, які стосуються практично всіх сфер життя, в тому числі і юридичних моментів. Саме задля врегулювання таких спірних ситуацій було створено угода між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям - шлюбний договір.
Хоча в іноземних сусідів шлюбний контракт - справа звична і давно врегульована, то для України важливою датою є 1992 рік, коли Кодекс про шлюб і сім’ю України законодавець доповнив статтею 27-1, що передбачила шлюбний договір між особами, які укладають шлюб. Вже тоді Кодекс передбачав важливу умову - “Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України” [1].
Однак вже новий Сімейний Кодекс, укладений у 2004 році, значно розширив дане поняття і навіть був виділений в окрему главу. Наприклад, у ст. 94 Сімейного Кодексу зазначено, що сімейний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню [2].
Інші важливі моменти, висвітлені на законодавчому рівні - це порядок та строк дії, зміст, зміна та розірвання шлюбного контракту. Відповідно до Сімейного Кодексу, договір набирає чинності у день реєстрації шлюбу у випадку укладання його власне до реєстрації. Якщо ж контракт укладає подружжя, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. Законодавством також передбачена можливість внесення змін до шлюбного договору, але виключно за згодою обох із подружжя. Такі зміни підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків [2].
Для України характерною є лише одна підстава для визнання шлюбного договору недійсним - це порушення прав одного з подружжя, однак тут слід розширити коло причин для анулювання, оскільки одним з центральних недоліків шлюбних договорів є те, що трансформувати або порушити його дуже важко. Законодавством заборонено однобічна зміна домовленостей шлюбного контракту. Хорошим прикладом є законодавство Франції, адже Цивільний Кодекс Франції (а саме ст. 215) передбачає, що один із подружжя не може без згоди іншого розпоряджатися правами, які стосуються житла, сім’ї та предметів побуту. Той із подружжя, який не дав своєї згоди на здійснення такої угоди, має право вимагати її анулювання [3]. Крім цього, вітчизняне законодавство не передбачає такого пункту як добровільність укладання договору. Чітко викладені основні положення договору у Сімейному Кодексі Молдови, оскільки він дає поняття шлюбного договору як «Шлюбний договір становить собою угоду, яку добровільно укладають особи, що вступають у шлюб, чи подружжя, яка визначає їх майнові права та обов’язки у період перебування у шлюбі та/або у випадку його розірвання» (ст. 27 Сімейного кодексу республіки Молдови) [4].
Важливим нюансом, передбаченим українським СК є вік, оскільки шлюбний вік в Україні встановлений 18 років, однак є і винятки: за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. І відповідно вітчизняний законодавець передбачив укладення шлюбного договору неповнолітніми. За ст. 92, “якщо стороною договору є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом” [2].
Крім цього, український законодавець передбачив вже вищезгадане укладення договору на обох стадіях - до і після шлюбу і різниці в процесуальних питаннях немає. Але якщо взяти до прикладу законодавство Сполучених Штатів Америки, оскільки на теренах США шлюбний договір є досить розповсюдженим і популярним явищем. у сімейному праві США існує певне розмежування поняття «дошлюбного» та «післяшлюбного» договору («prenuptial» and «postnuptial» agreement). Дошлюбний договір підписується нареченими, які мають намір одружитися та набирає сили з моменту вступу до шлюбу. Післяшлюбний договір може приймати одну з двох форм: зміна існуючого шлюбного договору шляхом підписання післяшлюбного договору і підписання післяшлюбного договору без попереднього шлюбного договору.
Це розширює спектр можливостей сторін у випадку змін фінансового становища, народження дітей, зміна поглядів до/після весілля і відповідно змінити такий договір або ж його анулювати простіше ніж в Україні.
Решту питань щодо укладення шлюбного контракту не відрізняються від іноземних норм і закріплені у 10 главі Сімейного Кодексу. Так, договір може містити також положення про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень про спільну сумісну власність і вважати це майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Крім цього, сторони можуть вказати використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей (в цьому висвітлюється роль сторін як батьків не утискаючи права дитини), а також інших осіб. Наприклад, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобов’язується утримувати непрацездатних батьків, когось з них, або дітей, народжених не в спільному шлюбі, надавати цим особам грошову допомогу або/та надати їм можливість проживати разом з подружжям, виділивши окрему кімнату в будинку чи квартирі тощо.
Одним зі спірних питань є той нюанс, що договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Через призму судової практики бачимо, що поняття «надзвичайно невигідне матеріальне становище» є досить оціночним, тож встановлюється воно у кожному окремому випадку залежно від наявних доказів. Втім, все ж існує єдине розуміння того, що точно ставить одного з подружжя в невигідне матеріальне становище, та ще й надзвичайне: якщо умовами шлюбного договору передбачається, що все нерухоме та рухоме майно, придбане у шлюбі, належить одному з подружжя (постанова КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №755/19197/18) [5].
Отже, підсумувавши все вищезазначене можемо зробити висновок, що шлюбний договір є не лише угодою щодо вирішення майнових питань, це своєрідний “медіатор” на шляху до уникнення розлучень та врегулювання всіх спірних питань подружжя. Однак вітчизняне законодавство слід доповнити певними нормами, наприклад щодо добровільного укладання шлюбного договору між сторонами. Також за доцільне вважаю переймати міжнародний досвід, на приклад США, де своєрідна і досить цікава схема шлюбного договору. А для того, для того, щоб шлюбний договір набував більшої популярності в Україні потрібно інформувати населення з даного приводу, оскільки більшості населення взагалі не відоме його існування та функціонування.
Література:
1. Кодекс про шлюб та сім`ю України від 20.06.1969 № 2006-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2006-07#Text
2. Сімейний Кодекс України в редакції від 01.01.2021 № 2947-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text
3. Л. Радченко. Шлюбний договір в іноземних правопорядках. Цивільне право і процес, 2017. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2017/9/8.pdf
4. О. Л. Нагорна. Укладення шлюбного договору в Україні: порівняльний аналіз європейського та національного законодавства. 15.03.2019. URL: https://er.dduvs.in.ua/bitstream/123456789/3440/1/118.pdf
5. Постанова КЦС ВС від 26.02.2020 р. у справі №755/19197/18. [Ел. ресурс]. URL: https://www.google.com/search?q=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0+ %D0%9A%D0%A6%D0%A1+%D0%92%D0%A1+%D0%B2%D1%96%D0%B4+26.02.20 20+%D1%80.+%D1%83+%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96+%E2 %84%96755%2F19197%2F18&oq=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0% BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%9A%D0%A6%D0%A1+%D0%92%D0%A1+%D0% B2%D1%96%D0%B4+26.02.2020+%D1%80.+%D1%83+%D1%81%D0%BF%D1%80%D 0%B0%D0%B2%D1%96+%E2%84%96755%2F19197%2F18&aqs=chrome..69i57j0i333.3 73j0j4&sourceid=chrome&ie=UTF-8
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
