Упродовж другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. левова частка лісових угідь у Галичині належала великим землевласникам, та була важливою складовою їх доходів. Перетворення, які на той час відбувалися в економіці краю, наполегливо втягували лісові господарства магнатів у ринкові відносини. Насамперед великий попит на деревину був пов’язаний з потребами в будівельних матеріалах і паливі, як для промислових підприємств, так і для опалення будинків, будівництвом залізничних колій. Відомо, що поміщики не вирізнялися турботою про свої лісові масиви. Інтенсивна лісозаготівельна діяльність та подорожчання деревини спонукала власників лісів до їх надмірної експлуатації, що привело до зменшення їх площі шляхом розкорчовування, перетворення лісів на пасовища чи парцеляцію та продаж їх як орних земель. Це привело введення цісарським патентом імперського Закону про ліси від 3 грудня 1852 р., який на державному рівні регулював суспільні відносини пов’язані з лісом. За законом власникам приватних лісів заборонялося використовувати лісові угіддя «в інших цілях без відповідного дозволу», проводити заліснення свіжих зрубів, залучати до ведення лісового господарства службовців, які не мали необхідних знань. Проте частина власників нехтувала цим законом і розпоряджалася лісами довільно [1, с. 62–64].
Джерельну базу цього дослідження склали неопубліковані документи господарського архіву Лянцкоронських, що переважно вперше вводяться до наукового обігу і нині зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові, у фонді 181, опис 1 («Лянцкоронські, графи»).
У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. до земельного масиву родини Лянцкоронських у Східній Галичині належали такі маєткові комплекси: Ягільницький (Чортківський повіт), Комарнівський (Рудківський повіт), Роздільський (Жидачівський повіт), Ходорівський (Бібрецький повіт) і Яворівський (Яворівський повіт) ключі [2, с. 35].
Досить успішною в маєтках графів Лянцкоронських була галузь лісового господарства. Станом на 1890 р., їх лісові угіддя у Галичині займали площу 12590 мрг., що становило 35,8% від загальної площі володінь (35186 мрг.) й розміщувались у всіх їхніх східногалицьких маєтках [3, s. XLVIII]. Найбільшу площу лісові масиви Лянцкоронських займали в Комарнівському маєтку й налічували 5709 мрг., тобто 36%. від загальної площі маєтку. Лісові угіддя були розбиті на чотири лісництва (ревіри): Чуловицьке – 1401 мрг., Ясенівське з Березняком – 832 мрг., Колодрубське – 1271 мрг. та найбільше за площею лісництво Кошарки – 2204 мрг. [4, арк. 2 зв.]. У Ягільницькому маєтку площа лісів складала 4500 мрг. Відомо, що при проведенні таксування (переліку розцінок) Ягільницького ключа у 1893 р. ліси були оцінені на суму 375300 зл. ринських, тобто майже 18% від середньої вартості всього маєтку (2 122 964 зл. ринських). Вартість одного моргу лісу коливалася в межах від 40 до 100 зл. ринських [5, арк. 2 зв.–3]. Ягільницькі ліси були поділені на два лісництва: Росохацьке та Улашківське (Галілея та Бєлявіна) [6, арк. 2]. Площа Роздільських лісів складала 2528 мрг. і оцінювалася у 1897 р. в 303360 зл. ринських. Роздільське лісництво теж поділялося на два окремі лісництва: Роздільське і Малехівське [7, арк. 1 зв.]. На час перебування у власності Лянцкоронських Яворівського ключа (1861 – 1888 рр.) площа лісів становила 9024 мрг. і поділялася на Верблянське та Чернилявське лісництва [8, арк. 2].
Лісовий деревостан у Комарнівському та Роздільському маєтках складався переважно з твердолистяних порід із переважанням дуба, бука, явора, ясеню, граба, клена, липи. Із хвойних порід виділялися ялина та незначна кількість сосни і модрини. Обіг вирубування листяних і хвойних насаджень становив 100 років, інших дерев – 50 років [9, арк. 4].
У досліджуваний період лісове господарство Лянцкоронських відігравало важливу роль у примноженні фінансового благополуччя родини. Ліс продавався на корені купцям у вигляді сирого матеріалу і дров дрібним споживачам, а також постачався у великій кількості за орендними контрактами орендарям фільварків, корчем тощо. У 1895 р. у ревірі Кошарки Комарнівського ключа вартість 1 куб дуба становила від 6 до 12 зл. ринських, ялини і сосни – від 4 до 5 зл. ринських, твердого стосу дров – 11 зл. ринських. У ревірі Галілея Ягільницького ключа ціна хвойних матерівалів за 1 м. кубічний становила 5 зл. ринських, дуба – від 5 до 8 зл. ринських. За дерево для опалення, на який був великий попит, платили від 8 до 9 зл. ринських за дубові стоси, та 11 – 12 зл. ринських за грабові стоси [10, s. 41, 46]. У1897 р. з Улашківського ревіру було продано під спил 3500 штук вікових дубів на загальну суму 13 000 зл. ринських [11, s. 370]. У 1909 р. з ревіру Чуловичі Комарнівського ключа, прибуток від продажу 79,97 м. кубічних дуба склав 632 кор. 34 гел., і 146,34 м. кубічних соснини – 1627 кор. 44 гел. [12, арк. 3 зв.]. У 1906 р. прибуток з лісів Комарнівському ключа становив 123222 кор. 79 гел., з лісів Роздільського ключа – 38990 кор. 6 гел. [13, арк. 10, 21]. Крім продажу вирубаного лісу, певний прибуток йшов від продажу дров, хмизу, ягід, грибів і т.п.. Зазначимо, що ціни на ліс постійно зростали, цьому сприяв розвиток мережі залізних доріг, що збільшило попит на ліс, як у зв’язку з самим їх будівництвом, так і у зв’язку з новими можливостями збуту лісових матеріалів.
Окреме місце в господарсько-адміністративній піраміді магнатського господарства займала лісова адміністрація. Лісове господарство підпорядковувалось власній адміністрації. У східногалицьких маєтках Лянцкоронських головним органом, який відповідав за ліси, була Дирекція лісів, яка розташовувалась у фільварку Кошарки Комарнівського ключа. Їй підпорядковувалось Комарнівське та Роздільське лісництва. Ягільницьке лісництво мало свою окрему адміністрацію, яка знаходилась у Росохачу. На рубежі ХІХ – ХХ ст. за стан лісового господарства в Комарнівському та Роздільському ключах відповідали: директор добр Лянцкоронських Граціан Янушкевич, надлісничий в Кошарках Кароль Дудік, касир Юліан Браглевич, ад’юнкт лісовий (аdiunkt leśny) Антоній Новак, лісничі (leśniczowie): в Колодрубах – Александр Кроковський, в Ясенові – Томаш Мунзгер, в Чуловичах – Ян Ірак та 27 гайових. Лісничим Роздільського ревіру був Францішек Пуркхольцер, Малехівського – Броніслав Окнінський [14, s. 289, 295]. У Ягільницькому ключі посаду надлісничого Росохацького ревіру займав Еразм Равський, лісничого – Тадеуш Горошкевич та до штату входило 7 гайових. В Улашківському ревірі лісничим був Алайзій Недвед, під контролем якого перебувало 8 гайових. У реєстрі виплат лісній адміністрації річна платня лісничих становила 300 – 400 зл. ринських, і прямо залежала від розмірів ввірених їм угідь [15, арк. 39]. Так, у 1874 р. в Комарнівському ключі лісничі ревірів без ординарії отримали: у Колодрубах Ян Вішньовський отримав 400 зл. ринських, у Кошарках Вацлав Єдлічка – 350 зл. ринських, у Ясенові Губерт Окнінський – 300 зл. ринських та лісничий у Чуловичах Йозеф Левел – 300 зл. ринських [16, арк. 1]. Зазначимо, що на посади офіціалістів бралися люди з професійною освітою, та з певним стажем роботи.
За інвентарним описом нерухомого майна Дирекції лісів Комарнівського ключа у 1918 р. у лісництві Колодруби комплекс будівель складали: будинок лісничого (лісничівка), побудований (у 1909 р.) з каменю та цегли з дерев’яною верандою, вкритий дахівкою (розміри будинку 16 на 12 м. і висотою 4,2 м.). Поруч із ним знаходилися: цегляна стайня, вкрита дахівкою, дерев’яна дровітня. Також було збудовано п’ять гаївок [6, арк. 8].
Лісові угіддя маєтків Лянцкоронських вважалися одні з найкращих у Галичині. Про це свідчить той факт, що продукція лісового господарства Лянцкоронських часто експонувалася на сільськогосподарських та промислових виставках. Так, на першій Крайовій рільничо-промисловій виставці у Львові 1877 р. Каролем Лянцкоронським була представлена лісова продукція з Комарнівських, Яворівських та Ходорівських лісів, зокрема різане дубове дерево та саджанці лісних дерев. Варто підкреслити, що К. Лянцкоронський був нагороджений «медаллю заслуги» «за прекрасний дубовий матеріал» [17, s. 2, s. 80].
На Загальній крайовій виставці у Львові 1894 р. графом К. Лянцкоронським був представлений господарський план раціонального ведення лісового господарства у Роздільських лісових угіддях [18, s. 69-70]. Упродовж 1902 – 1914 рр. у лісах, які належали до Комарнівського та Ягільницького ключів була впроваджена грунтовна реорганізація способу ведення господарства. Власник відмовився від руйнівного відкритого вирубу старого деревостану [19, s. 120].
Таким чином, в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. ліс став одним із основних джерел прибутків у східногалицьких маєтках графів Лянцкоронських. Господарське використання лісових багатств помітно зросло, а прибутки від продажу лісу істотно збільшилися завдяки чималій увазі, яку приділяв власник розвитку лісної справи, зокрема, веденню раціонального господарства та забезпеченню його професійними кадрами.
Література:
1. Непийвода В. Вплив австрійського Закону про ліси (1852 р.) на лісове господарство в Галичині // Право України. 1999. № 3. С. 61 – 65.
2. Грабар М. Магнатський маєток у Східній Галичині кінця ХІХ – початку ХХ ст. (на матеріалах Ягільницького ключа Лянцкоронських) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. Тернопіль, 2011. Вип. 1. С. 34–41.
3. Pilat T. Wlasnosc tabularna w Galicji // Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. Wydane przez krajowe biuro statystyczne. Lwow, 1891. T. XII. 119 s.
4. Центральний державний історичний архів України у м. Львові (далі–ЦДІАЛ). Ф. 181. Оп. 1. Спр. 665, 2 арк.
5. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 1088, 6 арк.
6. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 662, 30 арк.
7. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 4215, 2 арк.
8. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 1098, 2 арк.
9. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 724, 5 арк.
10. Sprawozdanie roczne // Sylwan. Organ Galicyjskiego Towarzystwa Leśnego. 1896. R. 14. nr. 2. S. 40 – 47.
11. Protokol obrad Walnego Zgromadzenie członków Towarzystwa leśnego galicyjskiego w Ułaszkowcach // Sylwan. Organ Galicyjskiego Towarzystwa Leśnego. 1897. R. 15, nr. 10. S. 342 – 381.
12. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 5119, 3 арк.
13. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 3003, 27 арк.
14. Skorowidz Leśny na rok 1907. Zawierający wiadomości historyczne, statystyczne i wzory techniczne z dziedziny gospodarstwa leśnego, oraz spis osobowy właścicieli lasów i personalu leśnego w Galicyi (z mapą leśną Król. Galicyi). Lwów: Drukarnia «Polonia», 1907. 344 s.
15. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 2995, 45 арк.
16. ЦДІАЛ. Ф. 181. Оп. 1. Спр. 6053, 2 арк.
17. Katalog Krajowej Wystawy Rolniczej i Przemysłowej we Lwowie 1877. Lwów, 1877. 297 s.
18. Powszechna Wystawa Krajowa 1894 r. i siły produkcyjne kraju. Leśnictwo. Stosunki własności i posiadania. Gospodarstwo lasowe. Produkcya i handel drzewa. T. 2, z. 6. Lwów, 1898. 130 s.
19. Nowak M. K. Dobra wodzisławskie Antoniego Lanckorońskiego w latach 1918–1945 // Cystersi–Jędrzejów–Ziemia Jędrzejowska. Wspólnedziedzictwo. Jędrzejów – Kraków, 2006. S. 111 – 149.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
