Із початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України у суспільства виникає багато проблем, у тому числі пов’язаних із регулюванням цивільних відносин. Війна в Україні стала однією із найбільших геополітичних криз після Другої світової війни. У зв’язку із прийняттям 24 лютого 2022 року Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні», постає питання щодо виконання договорів в умовах форс-мажорної обставини [1].
Договірне право виходить із принципу суворої відповідальності за невиконання договірних зобов'язань. За винятком тих випадків, коли зобов’язання полягає в наданні особистих послуг та коли презумпція полягає в тому, що особа зобов’язується лише проявляти розумну обережність під час виконання своїх обов’язків за контрактом, недосягнення мети порушує умови договору та зумовлює обов’язок відшкодувати збитки [2]. Концепція форс-мажорних обставин є усталеною у низці зарубіжних правопорядків, зокрема у Франції, що звільняє від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.
Цивільний кодекс України визначає непереборну силу як надзвичайну або невідворотну подію, яка є однією із умов розірвання договорів. У разі неможливості виконання зобов’язання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, зобов’язання припиняється. Згідно з нормами ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів. [3].
При визначенні цього поняття українські науковці, зокрема Д. Кононенко, посилаються на Принципи міжнародних комерційних контрактів, які передбачають, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання, якщо вона доведе, що невиконання було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків [4].
О. Мельник, у свою чергу, вказує на норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», які надають невичерпний перелік форс-мажорних обставин. До них належать загроза війни та збройний конфлікт [5]. Науковець зазначає про процедурну нечіткість такого поняття в українському законодавстві і підкреслює необхідність визначення сторонами договору таких умов.
Цікавою є практика українських судів з цього приводу, яка є досить новою. Наприклад, у справі №344/7210/22 Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, у якому було визначено чотири ознаки надзвичайної події.
По-перше, має надзвичайний характер, тобто самого існування війни недостатньо для уникнення відповідальності за невиконання договірного зобов’язання. Сторонам необхідно довести яким чином подія вплинула на їхні обов’язки. По-друге, є непередбачуваною. Це означає, що, наприклад, замовляючи матеріали для будівництва в Україні зі спливом декількох місяців війни, є підстави вважати дане рішення контрагента сферою його впливу. По-третє, є невідворотною, тобто це неминучість події і її наслідків. По-четверте, є причинно-наслідковий зв’язок між обставиною та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов’язань.
Суд також звертає увагу, що збройний конфлікт, війна дійсно можуть бути обставинами непереборної сили, але тільки в тому випадку, коли вони відповідають всім чотирьом наведеним ознакам [6]. На форс-мажор можна покладатися лише до тих пір, поки неможливо виконати зобов’язання. Якщо, наприклад, доставка товару з України знову стане можливою, зобов’язання особи виконувати договір продовжується.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що цивільне законодавство України, презюмує принцип захисту прав кредитора і вини боржника, звертаючи увагу на форс-мажор як виняток звільнення зобов’язаної сторони від відповідальності. В умовах війни, національні суди застосовують наведені правила, що забезпечують захист майнових інтересів управомочених осіб і запобігають виникненню негативних наслідків для кредитора. Оскільки не всі регіони держави зазнають бомбардування та знаходяться під тимчасовою окупацією агресора, таке регулювання є актуальним і необхідним.
Список використаної літератури:
1. "Про введення воєнного стану": Указ від 24.02.2022 р. № №64. URL: https://www.president.gov.ua/documents/642022-41397.
2. Eyre v. Meadsay [1986] 1 All E.R. 488; Thake v. Maurice [1986] Q.B. 644; George Hawkins v. Chrysler (UK) Ltd. & Burne Associates (1986) 38 Build.L.R. 36, 50.
3. Цивільний кодекс України : Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV : станом на 10 жовт. 2022 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text.
4. Кононенко Д. Ф. Санкційні і форс-мажорні застереження в договірних умовах та їх інтерпретація. Прикарпатський юридичний вісник. 2019. Т. 2, № 4 (29). С. 60–65.
5. Мельник О. Поняття "форс-мажор" у цивільному праві України. Трибуна молодого вченого. 2016. Т. 1. С. 206–209.
6. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.10.2022 р. у справі № 344/7210/22.
_________________________
Науковий керівник: Хоменко Михайло Михайлович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права, Київського національного університету імені Тараса Шевченка
|